Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Березне - путівник

пол. Bereźne, їдиш בערעזנע

Березне - путівник

Місто над Горинню

Перша документальна згадка про поселення датується 1445 р., коли великий князь Свидригайло надав його в приватну власність Дмитру Сангушку. В документах 1552 р. фігурує Березенський повіт, у якому місто було адміністративним центром. Згодом містечко називалося Андріїв, Береженка або Бережне, а у XIX ст. остаточно усталилася назва Березне.


Євреї у Березному

Перші відомості про єврейську громаду Березного походять із 2-ї пол. XVII століття. У місті в 1764 р. було 48 єврейських будинків, у 1784 – 29, а в 1787 – 37. Кагал тут повстав у XVIII столітті. Єврейська громада утримувала синагоги, навчальні заклади, цвинтар, притулки. У Березному також діяла організація «Лінат га-Цедек» (івр. Доброчинна опіка).

На початку ХХ ст. євреї складали 70 відсотків населення міста. За даними 1927 р. в Березному проживало 2900 міщан (жителів, які не мали земельних наділів), із них євреї складали 93% (поляки – 4,3%, українці – 1,3, чехи – 0,6%). Напередодні війни єврейська громада відігравала вагому роль у житті містечка. У 1928 р. з 21 лавника Березнівського магістрату 17 були євреями.

 

«Хевра Кадіша» (похоронне братство)


Династія

На початку XIX ст. місцевий поміщик (переказують, що він заздрив м. Століну, яке розвивалося завдяки цадику та його послідовникам, хасидам, що постійно до нього приїздили) запросив із Пінська хасидського ребе Єхеля Міхеля Печеніка (пом. 1849 р.), виділив йому землю і допоміг збудувати дім. Поміщик сподівався, що відомий релігійний діяч привабить до Березного євреїв і це дасть поштовх економічному розвитку міста. Розрахунки спрацювали, а родина Печеніків, що започаткувала тут нову хасидську гілку, з того часу мешкала в Березному.


Єврейський квартал

Місто Березне, можливо вулиця Б.Йоселевича (раніше Шкільна)
Місто Березне, можливо вулиця Б.Йоселевича (раніше Шкільна)

У Березному добре збереглась типова для штетла забудова – одноповерхові дерев’яні та цегляні будинки з дерев’яними ґанками. У фасадній частині будинку зазвичай розташовувалися крамниці чи майстерні, і потенційні клієнти могли заходити туди з вулиці. Коли діти одружувалися, до будинку прибудовувалися нові кімнати і будинок розростався вглиб ділянки. Характерною рисою будинків у містечку були високі чотирисхилі бляшані дахи, які візуально займали більше половини всієї споруди.

У 30-х рр. ХХ ст. євреї в Березному переважно селилися на вулицях 11 листопада, Замковій, Коперника, 3 Мая, Корженевського, Поштовій, Йоселевича, Кілінського.

Будинок 1930 року на вулиці Торговій в Березному
Будинок 1930 року на вулиці Торговій в Березному

На карті міста 1922 р. значиться вулиця Шкільна, яка була невеличкою і займала частину теперішньої вулиці Буховича. Починалась перпендикулярно до центральної вулиці Комісарської (теперішня Андріївська) і пролягала до тодішньої вулиці Липки (нині – Київська). На цій вулиці було дві синагоги і будинок рабина.

Березне, центр міста
Березне, центр міста

На вулиці 11 листопада (нині – Назарука) в 1934 р. була аптека і багато ремісничих майстерень. На вулиці 3 Мая (нині – Андріївська) знаходились будівлі клубу і читальні. Тут стояв млин, власником якого був єврей (тепер на цьому місці – будинок музичної школи).

На ринку розміщувались невеличкі крамниці березненських євреїв. Загалом у місті нараховувалось близько 90 крамничок. Важливу роль у торговому житті міста відігравали ярмарки.

Березне, стара забудова
Березне, стара забудова

Пожежі у Березному

Синагога

Велика синагога була збудована в 1910 р. та мала прямокутну форму 9×12 м. У ній були окремі маленькі кімнати, де по буднях молилися столяри, кравці й чоботарі. Велика зала головним чином слугувала для церемоній у шабат та свята.

Після війни в цій будівлі був РАЦС. Цей будинок і зараз стоїть на вул. Буховича, 3 (щоправда, повністю перебудований і має інше призначення).

Місто Березне, синагога
Місто Березне, синагога

Освітні і культурні заклади

У 1917 р. в Березному було засновано школу Тарбут, в якій дітей навчали на івриті. Найвідомішим її вчителем був Яків Айзман. Діяла і школа ім. Переца з їдишем як мовою викладання.


Цвинтарі

Єврейські цвинтарі розташовувалися в північно-західній частині міста на берегах ріки. Старий цвинтар був з її східного боку, а новий, закладений у ХІХ ст., із західного, неподалік від католицького цвинтаря. За спогадами очевидців, усі мацеви на кладовищі були дерев’яними і лише центральний охель славетних рабинів був цегляним. Цвинтар також став місцем масового поховання березненських євреїв, розстріляних у часі Другої світової війни. У 60-х рр. ХХ ст. на цій території розпочато спорудження парку зі ставом, внаслідок чого кладовища були залиті водою і знищені.


Друга світова війна та Голокост

У вересні 1939 р. до Березного увійшла Червона армія, а в червні 1941 р. – німці, які в центрі міста облаштували гетто (тепер це територія базару та ліцею-інтернату). До нього зігнали понад 3 тис. євреїв. 25 серпня 1942 р. усіх в’язнів гетто вивели за місто і змусили викопати могилу, після чого їх стратила айнзацгрупа.

Жителі Березного пам’ятають лікаря Лернера, який жив із родиною в будинку на території лікарні на вул. Пілсудського (нині Київська). Щоб не потрапити до гетто, в серпні 1942 р. він ввів смертельну дозу морфіну дружині і маленькому сину, а потім і собі. Всі троє були поховані в садку біля лікарні.

Лише одиницям вдалося вирватися з гетто. Вони переховувалися в лісах аж до приходу Червоної армії. Щоб урятувати життя, вони вдавалися до підробки документів чи прийняття християнства, а також приєднувалися до радянських партизанських загонів.


Могила в дендропарку

Наприкінці 1960-х рр. на місці розстрілу євреїв у Березному почали знаходити викопані людські рештки. З’ясувалось, що це – робота рук мародерів, які шукали єврейські цінності. Щоб припинити варварство, було вирішено на місці захоронення розбити дендрологічний парк. В кінці 80-х рр. тут було встановлено пам’ятний знак.

Пам'ятник в Березному на місці масової страти євреїв 25 серпня 1942 року (було вбито 3680 осіб)
Пам'ятник в Березному на місці масової страти євреїв 25 серпня 1942 року (було вбито 3680 осіб) (Фотограф: Маюк, Еміль)

Історія порятунку Рейзеле Шейнбейн та її родини

Варто побачити:

  • Березнівський державний дендрологічний парк: на території дендропарку – місце розстрілу і поховання березнівських євреїв, убитих у 1942 р., пам’ятний знак українською та івритом
  • Березнівський районний краєзнавчий музей: будівля 1901–1905 рр.; у 40–50-х рр. ХХ ст. у льохах цього будинку розміщувалася катівня НКВС, вул. Київська, 8
  • Православний храм св. Миколая (1845)

Околиці:

Моквин (3 км): недіючий костел (ХІХ ст.)

Зірне (6 км): палацово-парковий комплекс Малинських (XIX ст.)

Соснове (28 км): єврейське кладовище, місце розстрілу близько 3 тис. євреїв (1942)

Губків (30 км): руїни середньовічного замку (ХVІ ст.)

Маринин (34 км): етнопоселення; дерев’яна церква Преображення Господнього (1801)

Сарни (58 км): місце розстрілу 15 тис. євреїв (1942)

Регіональний ландшафтний парк «Надслучанський» (28 км)

Мапа

Інші матеріали

Ключові слова