Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Городище - путівник

біл. Гарадзішча, пол. Horodyszcze, їдиш אראדישטש

Widok na pałac w Horodyszczu
Widok na pałac w Horodyszczu (Фотограф: )

Витоки


У письмових джерелах Городище вперше згадується у 1413 р. як поселення у межах Великого князівства Литовського. Окремі місцеві дослідники дотримуються погляду, що Городище було легендарною Ворутою, де знаходилася столиця Міндовга, першого Великого князя Литовського. У 1506 р. власники Городища Немировичі біля міста розбили татарські війська. Полонені започаткували татарську громаду Городища. Досі зберігся мусульманський цвинтар (мізар), а одна з вулиць протягом довгого часу називалася Татарською (нині це вул. Пролетарська). У 2-й пол. XVI ст. чергові власники Городища Ходкевичі перейшли з православ’я на католицтво, залишивши зведені ними церкви. Новий власник, Троян Петровський, збудував у Городищі кальвіністську кірху, яку згодом перебудували на католицький костел (від 1868 р. діє як церква Святої Трійці).

На межі XIX і XX ст. у містечку проживало 2631 осіб, у т.ч. 2108 євреїв (80%).

Під час першої світової війни Городище опинилося під німецькою окупацією. Вздовж річки Сервеч, над якою лежить містечко, проходила лінія фронту. Протягом довготривалого постою німецьких військ зроблено багато фотографій, на яких можна побачити тодішнє Городище. В результаті воєнних дій населений пункт був майже повністю зруйнований. Кількість населення у 1928 р. становила тільки третину довоєнного показника – 1021 особа, у т.ч. 760 євреїв.

Євреї з Городища


У XVIII ст. Городище змінило свій статус із садиби Великого князя на містечко та отримало привілей організації ярмарків, приваблюючи ремісників та купців, серед яких були і євреї. Єврейський кагал Городища у 1766 р. нараховував 422 особи, а у 1834 r. – 277 осіб, що складало понад половину населення містечка. У 1840 р. у власності євреїв перебувало 48 будинків, у яких проживало 55 родин. Серед них були родини: Арона Ґолдбаума, Моше Хаїмовича, Міхеля Крольовиця (ремісник), Хаїма Гудамовича (ремісник), Менделя Волоха, Беньяміна Богатуна (шинкар), Нохіма Вонхадло, Йоселя Школьного, Шмойла Вонхадло (шинкар), Менделя Молчадського (різник), Боруха Вілітебовича та інших. Євреї заселяли центр міста. На головній вулиці (колись Новогродська, тепер Єдунова) збереглися дерев’яні житлові будинки з поч. XX ст.

У 1852 р. в містечку діяли дерев’яні синагога та бейт га-мідраш. Кагал, рабином якого тоді був Гірш Вонхадло, мала свого мохеля, який займався обрізаннями, та різника. У 2-й пол. XIX ст. у центрі містечка збудовано кам’яну синагогу. Крім неї, діяли чотири доми молитви. У радянський період у будівлі синагоги знаходився дім культури, проте у 1999 р. споруду розібрали.

Легенда про те, як єврей маршала Пілсудського врятував

Друга світова війна та Голокост


У вересні 1939 р. на зайняту Червоною армією західну Білорусь прийшла хвиля біженців. У серпні 1940 р. в Городищі зареєстровано 1337 біженців. Чисельність єврейського кагалу зросла майже до 3 тис. осіб. Частину населення репресували: заарештували чи вислали углиб СРСР. На поч. 1940 р. тут відкрито школу із їдишем як мовою викладання. Німецька окупація почалася 10 липня 1941 р.; уже за кілька днів після приходу нацистів утворено гетто та почалися страти місцевих євреїв. 20–21 жовтня 1941 р., після того, як до міста прибув загін СС, понад 1,5 тис. євреїв з Городища розстріляли в урочищі Погорільці та в селі Міхновщина за кілька кілометрів від містечка. Тоді ж страчено кілька десятків представників місцевої інтелігенції — лікарів, учителів, адвокатів. Чергові ліквідаційні акції проводились у городищенському гетто навесні та влітку 1942 р. За час німецької окупації страчено бл. 4 тис. людей, переважно євреїв.

 

Сліди присутності


Після війни в Городищі проживало кілька єврейських родин. Про багато народів, які творили історію селища, свідчать цвинтарі, розкидані по різних частинах населеного пункту: православний, католицький, єврейський та мусульманський. Дерев’яні будинки на високих фундаментах, де раніше були єврейські магазини, розташовані вздовж вулиць Городища, надають селищу особливого колориту.

 Варто побачити

  • Традиційна забудова (XIX–XX ст.), вул. Єдунова
  • Костел Пресвятої Діви Марії ( XVIII ст.), вул. Міцкевича
  • Церква Воздвиження Хреста Господнього (1764), дерев’яна святиня, реконструйована на поч. ХХ ст., вул. 17 вересня, 28

Околиці

Джерело Кип’яток, що не замерзає, біля села Ясенець

Колдичеве (6 км): пам’ятник на місці колдичівського табору смерті, що діяв у 1942–1944 роках; фундаменти табірної в’язниці; залишки садибного парку Шалевичів

Завісся (12 км): дерев’яна шляхетська садиба, в якій народився та проживав А. Міцкевич, нині музей

Озеро Світязь (16 км): озеро площею 1,5 км2, яке надихнуло Міцкевича на написання балади “Світязянка”

Мовчадь (25 км): синагога (XIX/XX ст.); колишня єврейська корчма; єврейський цвинтар із бл. 150 мацевами; пам’ятник на Поповій горі; церква святих Петра і Павла

Барановичі (28 км): дві колишні синагоги, сьогодні ветлікарня та житловий будинок (XIX ст.); дві єшиви, сьогодні шкільні приміщення; кіркут із двома пам’ятниками; церква святих жон-мироносиць; Хрестовоздвиженський костел (1924); Покровський собор (1921); будівля пожежної частини міжвоєнного періоду; садиби Королівських та Разводовських; будівлі пошти, банку, міської бійні; будівлі урядової колонії (бл. 1925); колекція юдаїки у краєзнавчому музеї

Нова Миш (29 км): колишня синагога, нині будинок культури; колишня рабінічна школа; мурована корчма; гуральня у неоготичному стилі; кіркут з охелем рабина Єхеля Мушера; пам’ятник жертвам страти у лісі біля шляху на Козлакевичі; костел Преображення Господнього (1825) з бароковим інтер’єром, перенесеним із Несвіжа; церква (1859); польська школа міжвоєнного періоду; залишки католицького цвинтаря (XIX ст.); вали замку Ходкевичів; залишки садибної алеї

Ляховичі (45 км): місце народження муфтія польських татар Якуба Шинкевича (1884–1966); колишня синагога, нині консервна фабрика (кін XIX ст.); муровані єврейські будинки (поч. XX ст.); пам’ятник на місці колишнього замку Ходкевича; костел св. Йосипа (1910); католицько-православний цвинтар із руїнами каплиць

 

 

 

Мапа

Фотографії

Інші матеріали

Ключові слова