Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Ковельські хохми

Jidisze Chochmes, “Книга пам'яті Ковеля”, Тель-Авів, 1959. Переклад на польську і опрацювання Ярона Кароля Беккера

Ковельські хохми

Цього разу про Ковель.

Жарт рабина Єхеля Воґшуля

Рабин Єхель Воґшуль мав звичку говорити на початку шабату: "Тепер я задоволений своєю долею. Я не можу тримати і рахувати гроші, тому я на одному рівні з усіма багачами (релігійному євреєві заборонено в суботу мати справу з грошима — прим. перекл.)”. Проте із закінченням шабату він говорив: “...А зараз вже прикро і гірко — бо тепер можна тримати і рахувати гроші...”

301 занурення в купелі

Берале, зять Іделя з Мацієва, коли він приходив до микви, то занурювався у воду без кінця. Якось я запитав його: "Берале, чи так багато занурень мають сенс?". Він відповів: “Я занурююсь у купелі 301 разі, тобто стільки, скільки є світів. Із кожним зануренням я роблю один зі світів кращим...”

Історія Лейба-могильника

Розповідав мені батько, що за єврейськими законами не залишають відкритої могили. Якось помер хтось із родини Ефрат і гробокопач Лейб отримав прохання викопати могилу. Він так і зробив, але процесія з небіжчиком чомусь затримувалася. І що ж зробив Лейб? Він спустився в могилу, розлігся в ній та чекав на трупа.
Траурна процесія прийшла пізно вночі. Вони стали кричати: “Лейб! Лейб!”, але відповіді не було. Процесія наблизилася до того місця, де мала бути викопана могила, і коли жалібники підійшли до відкритої могили, Лейб встав і, як ніби нічого не сталося, звільнив місце покійному...

 

Мапа

Фотографії

Ключові слова