Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Лунна — Карта історико-культурної спадщини

Лу́нно, Лунна, Лунна (Lunna) Лунна (Łunna)

Лунна, село, Мостівський район, Гродненська область — перетворено на агромістечко в 2005 р. Знаходиться за 26 км на захід від Мостів, розміщується на шосе Р41 і Р44. Центр Лунненської сільради Мостівського району Гродненської області, на південь від Німану. Населення 1 165 осіб (1997 р.).

Географічні координати: 53°27'9"N 24°15'7"E

Історико-культурні пам'ятки: церква Свято-Пречистенська, каплиця-склеп Антонія Барташевича.

Єврейський будинок в селі Лунна зі слідом після мезузи, пров. Гродненський, 3
Єврейський будинок в селі Лунна зі слідом після мезузи, пров. Гродненський, 3 (Фотограф: Філіна, Наталя)

ІсторіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

Вважається, що це поселення виникло не пізніше XII ст. Існує думка, що його назва балтського походження, дали її племена яцвягів. І тепер литовською «Лунас» означає болота. Не виключено, що назва пов'язана з назвою болотяного птаха лунь.

В кінці XIV ст. входило до складу Гродненського повіту Троцького воєводства Речі Посполитої, було державною власністю. В 1546 р. королева Бона Сфорца дозволила виділити ділянку на будівництво костелу в м. Лунна. З невідомих причин справи, пов'язані зі зведенням костелу, розтягнулися на довгий час і завершилися тільки в 1795 р. завдяки внеску короля Станіслава Августа Понятовського. У 1872 р. парафія налічує 1999 католиків. У 1895 р. відбулася реставрація костелу на кошти княгині Друцької-Любецької за проектом К. Нісіловского.

З 1795 р. населений пункт знаходився у складі Російської імперії, поселення – центр волості Гродненського повіту. У 1833 р мало 90 будинків (з них 1 кам'яний, а решта – дерев'яні). Проживало 828 мешканців. Було 8 крамниць, 12 питних будинків (корчем), костел. У 1865 р. тут відкрито народне училище, в якому одним з перших вчителів працював Матвій Юдитський, який закінчив курс Свислоцької учительської семінарії. На 1886 р. село мало 1392 жителя (з них 1115 євреїв). Діяли: волосне управління, костел, синагога, 3 єврейських молитовних будинки, богадільня, 20 лавок, 3 заїзних двори, 2 харчевні, лазня, 2 млини, народне училище (89 учнів, з них 11 дівчат). Проводилися базари, при будинку волосного управління діяв винокурний завод. На початку XX ст. – 2400 жителів, працювали церковно-приходська школа, фельдшерський пункт, поштове відділення та ін. З селом межував маєток Лунна, 81 мешканець.

Троцький під час війни більшовиків з поляками зупинявся в штабі, який розміщувався в одній із хат села Лунна.

З березня 1921 р. село перебувало у складі Польщі. Було центром гміни Гродненського повіту Білостоцького воєводства. У 1921 р. тут було 307 будинків, 1884 мешканця. У 1939 р відійшло до БРСР. З 12 грудня 1940 – робітниче селище, центр сільради. В німецько-радянську війну з червня 1941 р. до 14.07.1944 р окуповано нацистами, на фронті воювали 55 односельців. Під час війни нацисти створили в Лунна гетто, в якому знищили 1549 осіб.

Напередодні війни в 1938 р. 1671 з 2 522 мешканців Лунна, тобто 60%, становили євреї (близько 300 сімей).

Частина євреїв села встигли до окупації переїхати в Землю Ізраїлю і в інші місця, деякі були мобілізовані в польську Армію Крайову або Червону армію, деякі депортовані в Радянський Союз.

У суботу 28 червня 1941 р. село Лунна (Лунна-Воля) було захоплено частинами вермахту (за іншими даними – 24 або 25 червня). Німецькі солдати почали грабувати єврейські будинки і вбивати євреїв відразу ж після окупації міста: вже в перший день були розстріляні кілька євреїв під приводом зв'язку з радянською розвідкою. Слідом за військами в Лунна одразу прибула і розмістилася айнзатцгрупа.

У липні 1941 р. німці організували в Лунна юденрат (єврейську раду). Головою юденрату був призначений Яаков Вельбель (Welbel), який раніше був головою єврейської громади села. Також німці змусили євреїв створити «єврейську поліцію» (6-8 осіб) для підтримки порядку всередині майбутнього гетто.

Ще перед створенням гетто, вже на першому тижні окупації, німці наказали євреям носити жовті нашивки на правій руці. Через місяць жовту смугу замінили шестикінечними зірками на лівій стороні грудей з написом «Jude» («єврей») і на спині. Євреям була заборонена будь-яка культурна та освітня діяльність, заборонено збиратися великими групами. Німці ввели комендантську годину з 7 вечора до 6 ранку, а євреям додатково взагалі заборонялося покидати село без письмового дозволу окупаційної влади. Німці й поліцаї, користуючись повною безкарністю, грабували і вбивали євреїв, вішаючи або розстрілюючи їх за найменшу провину. Збереглося свідчення очевидця, як німецький військовий губернатор Лунна застрелив єврея прямо у себе в кабінеті.

З приходом німців у Лунна всіх дорослих євреїв-чоловіків від 18 до 60 років примусили працювати на важких роботах: будівництві доріг, нових укріплень, на демонтажі захоплених радянських військових літаків і на виробництві пиломатеріалів. Частині євреїв наказали виконувати сільськогосподарські роботи і ремонтні роботи по дому у білорусів і поляків в Лунна і в сусідніх селах. За цю роботу самі євреї не отримували оплату – господарі передавали невелику суму грошей безпосередньо німецькому муніципальному управлінню. Кожен єврей, зайнятий на примусових роботах, отримував один кілограм хліба на добу. Їм доводилося продавати або обмінювати одяг і інструменти на їжу, щоб не померти від голоду при такій важкій роботі.

13 жовтня 1941 р. нацисти видали наказ про конфіскацію у євреїв Лунна всього рухомого і нерухомого майна.

У вересні 1941 р. перед святом Суккот німці оголосили про створення гетто для євреїв в прилеглому селі Воля (що давно фактично злилося з Лунна, чому їх зазвичай об'єднували топонімічно як «Лунна-Воля»). 2 листопада 1941 р. з 12 до 18 години всі євреї Лунна були переселені. Взяти з собою дозволялося тільки те, що можна було винести на собі або довезти на візку. Євреї Лунна були змушені покинути свої будинки і перебратися в будинки євреїв Волі або в синагогу і єшиву у Волі. У це гетто також були зігнані і євреї з довколишнього містечка Волпа, практично повністю зруйнованого бомбардуваннями. Перед переселенням німці зібрали сувої Тори та інші священні для євреїв книги в синагогах Лунна і Волі і спалили їх у дворі синагоги у Волі.

Будинки євреїв у Лунна відразу ж були зайняті місцевими жителями. Євреїв Волі нацисти залишили у своїх будинках, вселивши в кожен ще й по кілька єврейських сімей з Лунна. При переселенні євреям було дозволено забрати з собою в гетто предмети особистого користування: наприклад, ліжка, постільну білизну, кухонне начиння і фотографії.

Гетто було розташоване по обидві сторони від головної дороги, що пов'язує Волю з сусідніми селами. Німці не хотіли перекривати цей шлях, і тому оточили обидві частини гетто високими парканами з колючим дротом, перекинувши поверх дороги хиткий дерев'яний місток. Євреям під загрозою смерті було заборонено залишати гетто без дозволу.

Умови життя в гетто Воля були дуже важкими. Будинки та синагоги були переповнені: на кожного в'язня гетто виходило не більше 3-х кв. м. площі. Частина єврейських сімей була змушена зайняти навіть неопалювані господарські будівлі, а з настанням холодів кільком сім'ям довелося викопати собі землянки. Відомий випадок, коли на електричному млині в Лунна замерзла вода для охолодження двигуна, і німці наказали кільком євреям, у тому числі жінкам і дітям, незважаючи на мороз, тягати воду відрами з річки Німан, розташовану на відстані кілометра від млина, протягом трьох днів, поки тривав ремонт.

Комендант Скідлер постійно наводив страх на євреїв гетто. Спочатку, поки у євреїв ще залишалися цінні речі, він постійно вимагав від юденрату приносити йому золото, срібло, пляшки вина, каву та інші цінності, обіцяючи в іншому випадку негайно розстріляти членів юденрату та інших євреїв.

Після створення гетто різко погіршилося становище з харчуванням. Неєвреям вхід в гетто був заборонений, купити їжу євреї могли тільки потайки по дорозі на роботу. Знову ризикуючи, цю їжу потрібно було ще й принести назад в гетто. Юденрат зумів умовити німців дозволити повернути в гетто десять з конфіскованих у євреїв корів, яких доводилося годувати картопляними очистками. Деякі сім'ї також змогли вирощувати трохи овочів.

Ще однією проблемою євреїв у гетто була відсутність дров для опалення і приготування їжі. Один раз окупаційні власті погодилися продати юденрату коріння дерев, які євреї заготовляли на примусових роботах.

Влітку 1942 р. нацисти створили єврейський виправно-трудовий табір біля Берестовиці. Близько 150 молодих єврейських чоловіків з Лунна та сусідніх населених пунктів були вислані в цей табір. У листопаді 1942 р. всі в'язні, що залишилися в живих, були депортовані в Треблінку і вбиті.

У ніч з 1 на 2 листопада 1942 р. всіх жителів гетто на возах, зібраних в довколишніх селах, вивезли в транзитний табір Колбасино (недалеко від Гродно), де люди швидко вмирали від голоду, холоду і хвороб.

5 грудня 1942 р. в рамках програми знищення євреїв в'язнів з табору Колбасино почали переміщати в табір смерті Освенцим, змушуючи вночі, в мороз, йти пішки на станцію Лососно.

Останні євреї в Лунна були вбиті не пізніше 5 березня 1943 р.

За архівними документами, за роки Другої світової війни були замучені і вбиті 1549 євреїв з села Лунна-Воля. Переважна більшість з них були вбиті німцями після прибуття в Освенцим 8 грудня 1942 р. Ті, хто залишилися в живих, практично всі загинули протягом наступних декількох місяців. Живими залишилися тільки 15 осіб з усього єврейського населення цього села.

У базі даних жертв Голокосту в інституті Яд Вашем в Єрусалимі є архівні записи імен 265 загиблих євреїв-жителів Лунна, і імена ще 71 лунненських євреїв, убитих в Освенцімі-Біркенау протягом зими 1942-1943 рр. Ці записи фрагментарні і не повні.

Залман Градовський, житель Лунна (колишній член юденрату Лунна, що відповідав за санітарно-медичні питання), зумів вижити в таборі Колбасино, потрапив в Освенцим, втратив там всю сім'ю, але до своєї загибелі встиг записати пережите (у тому числі, і про лунненське гетто ) і закопати в попелі біля крематорію. Записи були виявлені і опубліковані. Градовський був одним з керівників повстання в'язнів Освенцима 7 жовтня 1944, і загинув у перестрілці.

У 1951, 1953 і 1957 рр. нащадки колишніх жителів Лунна провели в Тель-Авіві «Дні пам'яті жителів Лунна», загиблих під час Катастрофи (Голокосту). У 1952 р така зустріч відбулася в Нью-Йорку. У березні 2006 року на зустріч вихідців з Лунна в Гіватаїмі з'їхалося майже 150 осіб з усього Ізраїлю.

З 16 грудня 1955 р. – село. У 1972 р.: 473 двори, 1475 мешканців. На 1 січня 2001 р.: 544 двори, 1182 мешканця, лісництво, комплексний приймальний пункт побутового обслуговування, їдальня, хлібокомбінат, торговельне підприємство Лунненське роздрібне господарство, 6 магазинів.

АрхеологіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Знайдена кам'яна просвердлена сокира, знаходиться в шкільному музеї.

Пам'ятки будівництва та архітектуриПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

Костел Анни: знаходиться в центрі села; побудований в 1782 р. з цегли, в 1895 р. реконструйований; є пам'яткою архітектури пізнього класицизму.

Свято-Пречистенська Церква: побудована з дерева в 1889 р.; пам'ятка архітектури.

Місця пам’ятіПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

На самій території колишнього гетто в Лунна пам'ятника убитим євреям немає, а встановлений пам'ятний знак знаходиться трохи осторонь. На цьому знакові, встановленому в 2005 р. на вулиці Кірова (раніше вулиця Загоряни), написано на ідиш (але прямої вказівки, що мова йде про євреїв, немає): «Вічна пам'ять 1459 мешканцям села Лунна, безвинно вбитим у роки Великої Вітчизняної війни», а в липні 2006 р. поруч з каменем була встановлена меморіальна дошка.

У вересні 2006 р. на кладовищі «Кір'ят Шауль» у Тель-Авіві було встановлено камінь на пам'ять про знищені гітлерівцями єврейські громади Гродненської області (у тому числі Лунна).

Братська могила радянських воїнів: у сквері, біля будівлі школи; поховані 7 воїнів, які загинули в липні 1944 р. при звільненні села від нацистів; в 1974 р. встановлена надмогильна плита.

Пам'ятник землякам: у сквері; в 1967 р. поставлений пам'ятник на честь пам'яті земляків, які загинули в німецько-радянській війні.

Меморіальний знак на місці форсування Німану воїнами 64-ї стрілецької дивізії. В 1967 р. на місці форсування Німану поставлена стела.

Пам'ятник Шеремету Івану Григоровичу. На подвір'ї школи бюст героя Радянського Союзу І. Г. Шеремета, ім'я якого носить школа. Бюст встановлений в 1973 р.

Музеї. Архіви. Бібліотеки. Приватні колекціїПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Середня школа, дитяча музична школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека.

ДжерелаПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

  1. Адамушко В. И., Бирюкова О. В., Крюк В. П., Кудрякова Г.А. «Справочник о местах принудительного содержания гражданского населения на оккупированной территории Беларуси 1941-1944». — Мн.: Национальный архив Республики Беларусь, Государственный комитет по архивам и делопроизводству Республики Беларусь, 2001. — 158 с. — 2000 экз.
  2. Памяць. Мастоўскі раён. – Мінск ПК “ПАЛІГРАФАФАРМЛЕННЕ”, 2002
  3.  Łunna // Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага і іншых славянскіх краёў. Tom V: Kutowa Wola — Malczyce. — Warszawa, 1884. 830.
  4. Ганна Новікава. Лунна // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 4: Кадэты — Ляшчэня / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1997. С. 401.
  5. Соркіна І. Мястэчкі Беларусі ў канцы ХVІІІ — першай палове ХІХ ст. — Вільня: ЕГУ, 2010.
  6. Из воспоминаний членов зондеркоманды заключенных Освенцима. Рассказывает Элиезер Эйзеншмидт (Ч.2) // [Электронный ресурс] http://mywebs.su/blog/history/3180.html - Дата доступа - 05.07.14 г.
  7. Маркус Руфь. Было когда-то местечко под названием Лунно // [Электронный ресурс] http://mishpoha.org/n21/21a10.php - Дата доступа – 07.08.14 г.
  8. Jewish Cen ShtetLinks Łunna // [Электронный ресурс] http://kehilalinks.jewishgen.org/Lunna/eliashberg.html. Дата доступа - 13.07.14 г.
  9. Гетто в Лунно. Википедия // [Электронный ресурс] https://ru.wikipedia.org/wiki/Дата доступа – 05.06.14 г.
  10. Российская еврейская энциклопедия. Лунно // [Электронный ресурс] http://rujen.ru/index.php/. Дата доступа – 18.06.14 г.
  11. Залман Градовский. «В сердцевине ада». - Изд. Гамма-Пресс, М., 2010.

 

Мапа

Фотографії

Ключові слова