Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Чортків. Карта історико-культурної спадщини

Чортків розташований на узбережжі річки Серет на території південного Поділля. Місто має статус обласного значення в Україні, є центром одноіменного району Тернопільської області. До Чорткова приєднано село Синякове. Через Чортків пролягають автошляхи “Тернопіль-Чернівці” та “Івано-Франківськ - Кам'янець-Подільський”.

Чортків, загальний вигляд на місто
Чортків, загальний вигляд на місто (Фотограф: Загреба, Віктор)

Існують різні версії походження назви міста: від прізвища магната Чартковського, назви урочища “Чорна долина” та ін. Існує гіпотеза походження назви від очерету. У місцевості Чорткова характерна болотна рослинність, зокрема різні види очерету, який у місцевих діалектах зберіг архаїчну назву — черет. Саме тому деякі науковці виводять назву від очерету – “черьту”, слова, яке існувало в мові місцевого східнослов'янського племені дулібів в середньовіччі.

За переписом 2013 р. населення Чорткова складає 29 600 осіб.

ІсторіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Місто засновано як приватне, письмова згадка про Чортків датується 1522 роком, коли польський король Сигізмунд І Старий видав грамоту Єжи Чартковському на володіння. Цього року Чортків отримав магдебурзьке правдо.

У другій половині XVI ст. місто переходить у власність Ґольських. Воєвода Станіслав Ґольський розбудовував місто – заклав католицьку парафію і костел домініканців, також спорудив замок. У цей час місто зазнало багато неодноразових нападів татарів.

Євреї у Чорткові були у 1616 р. – на старому кіркуті є мацеви, датовані цим роком, зокрема, мацева рабина Давида Моше (Rabbi David Moshe). На іншій мацеві присутній такий напис: «Тут лежить ніжно люблена та доброчесна жінка, пані Рівка, дочка Єхіеля, хай буде благословенною її пам’ять, яка померла на 24 день місяця Тамуза 1623 року... і далі ...Сара її ім’я, дочка Їцхака, що померла і похована на 29 день місяця Сівана 1636 року».

У книжці «Масеат Біньямін» (Maseat Binyamin) рабина Біньяміна Сельніка (Rabbi Binyamin Selnik), який був рабином Підгірців, розповідається про те, що євреї прибули до Чорктова задля торгівлі. Основним промислом євреїв стала торгівля вином.

В першій половині XVII ст. місто переходить до власності роду Потоцьких, Чортків стає великим ремісничим та торговим центром. Пілся чергового нападу татар і знищення міста, Потоцький споруджує новий замок, в якому облаштовує свою резиденцію.

У 1649 році Чортків здобувають козацькі війська, а в 1655 році — об’єднані російсько-козацькі підрозділи. Після початку турецько-польської війни у 1672 року Чортків захоплює османська армія й місто аж до 1683 року стає резиденцією намісника турецького паші на Поділлі. За Карловицьким договором 1699 року Річ Посполита повернула собі втрачені території, а Андрій Потоцький – Чортків. Після 1699 р. У 1745 р. міський голова знову запрошує євреїв оселитися у Чорткові, хоча тоді євреї вже мешкали у місті. Стефан Потоцький у 1722 р. дарував їм права на поселення у Чорткові. Місто потрохи повертається до звичного ритму життя. Після Потоцького містом володіли Врубельські і Садовські. З 1772 року місто стає частиною монархії Габзбургів. У замку австрійська влада влаштувала склади, проте деякий час там знаходилася в’язниця для повстанців. Садовські спорудили дві резиденції — старий двір і новий палац. У 1865 році новий палац продали рабінові Давидові Мойше Фрідманові, чортківському цадикові. При резиденції рабина було збудовано синагогу.

Чортків та євреї не раз потерпали і від козацько-шляхетських війн. У 1645 р. поляки запідозрили євреїв міста у співпраці з козаками і вигнали з міста у передмістя, яке з того моменту називається «Вигнанка». Згодом це передмістя стало одним з єврейських кварталів Чорткова.

Єврейська спільнота відродилася наново наприкінці XVII ст. Єврейські записи свідчать, що однією з перших родин, яка почала відбудовувати життя євреїв у Чорткові, стала родина рабина Хаїма (Rabbi Chaim), сина благочестивого рабина Ізраеля (Rabbi Ysroel).

На початку XVIII ст. рабином міста був Цві Гірш Горовіц, батько одного з найвидатніших хасидських рабінів, Самуеля Шмелька з Нікольсбурга, який сприяв в поширенні хасидизму по всій Галичині та Речі Посполитій. Самуель Шмельке Горовіц був рабином у Ричиволі, Сеняві, згодом у Нікольсбурзі у Моравії. Його учнями були: Мендель з Римарова, Яків Ісаак Горовіц (відомий як «зрячий з Люблінка») і Ізраель Гопфштайн з Козеніц, який вважається прабатьком хасидизму у центральній Польщі. Чорктів був важливим центром хасидизму з XVIII по XX століття. Поруч розвивався рух Гаскали, представником якого був Гайнріх Францоз, батько відомого письменника Карля Еміля.

Відновлена єврейська громада одразу потрапила під контроль львівської громади, хоча самостійно брала участь у зібраннях містечкових громад Галичини. Існують свідчення, що у 1738 р. вона висилала своїх представників на зібрання у Броди, 1731 – до Білого Каменя, 1830 – до Підкаменя. Прикагалком чортківського кагалу була єврейська громада містечка Ямпіль

У 1772 р., після першого поділу Речі Посполитої Чортків увійшов до складу монархії Габсбургів. За умовами Шенбруннського миру (1809р.) Чортків та увесь Тернопільський округ належали до Російської імперії. Повернувся до складу Австрійської імперії у 1815 році. У 1846 році місто стало центром циркулу, до якого входили Язлівець, Заліщики, Копичинці і Борщів.

До Першої світової війни єврейська громада Чорткова ділилася на харизматичних ультрарелігійних хасидів, консервативних талмудистів–мітнаґдімів, прихильників гебрейського просвітництва (Гаскали) і сіоністів, які готували повернення євреїв до Ізраїля. Після війни додалися ще прихильники асиміляції євреїв, соціалісти і комуністи.

Невдовзі після початку Першої світової війни місто зайняли російські війська, які перебували тут до липня 1917. У лютому 1917 р. у Російській імперії вибухнула Лютнева революція. Незабаром об’єднані австро-німецькі війська відбили місто у росіян, але не надовго. Розпочався розпад Австро-Угорської імперії, у Чорткові в листопаді 1918 року була встановлена влада Західно-Української Народної Республіки. Потім містом володіли поляки, Червона армія, а з вересня 1920 року Чортків став повітовим містом Другої Речі Посполитої.

У міжвоєнний період в Чорткові розпочалася масова еміграція євреїв до Америки. Польський уряд не був занадто прихильними до національних меншин, зокрема і до євреїв. Почалися утиски адміністративного й економічного характеру. Щоправда перша значна група хасидів емігрувала до Палестини ще до Першої світової війни. У 1931 р., згідно з офіційною польською статистикою, у Чортківському повіті мешкало 6 474 євреїв. У 1939 році серед 22 тис населення міста 4800-5500 були євреями, наприкінці року їх кількість зросла, оскільки значна частина втікала із Генерал-губернаторства від переслідування нацистів.

На початку 1940 року у Чорткові відбулося антирадянське повстання, організоване поляками. Повстання було придушене радянськими органами безпеки.

Німці увійшли до Чоркова у липні 1941 року. Відразу було здійснено перший погром. У квітні 1942 року було створено Ґетто, перша облава відбулася у серпні. Гетто існувало з 1 квітня 1942 до серпня1943 рр. Тут перебувало 8 тис. євреїв з Чорткова та його околиць, які були сконцентровані на 6 вулицях міста, виділених під ґетто. В одному житлі мешкало кілька сімей. Люди перебували в жахливих антисанітарних умовах, їх морили голодом. Німці часто накладали контрибуції майна та грошей на євреїв, проводили облави та розстріли на території ґетто. В’язням видавали мінімальну кількість сурогатного хліба (видачу систематично обмежували), забороняли купувати продукти продовольства та виходити за межі зазначеної території. Усіх євреїв використовували для важких фізичних робіт: транспортування каміння. Часто під приводом відправлення на роботу євреїв з ґетто вивозили групами по 50-100 осіб і розстрілювали. Наприкінці 1942 р. в гетто був утворений трудовий табір, в якому працювало 600 осіб. Робочий день тривав 12-14 год., харчовий пайок становив лише 100 гр. хліба, інколи в’язні отримували суп та каву (замінник). До початку 1943 р. близько 1 тис. в’язнів з ґетто добровільно перейшла до таборів праці у Свидовій, Ягільниці та Товстому. На початок 1943 р. у ґетто нараховувалося 2 тис. 500 євреїв.

У Чорткові німецька окупаційна влада провела 3 великі ліквідаційні акції. Перша – в 1941 р., друга – в 1942 р. і третя – в 1943 р. 26-27 серпня 1942 р. за підтримки української та єврейської поліції німці здійснили масові облави в ґетто, внаслідок чого 2 тис. 120 євреїв було знищено у газових камерах Белжеця. Водночас німці розстріляли 500 хворих, слабких і старих разом з дітьми. 5 жовтня 1942 р. до Янівського концтабору було депортовано 500 євреїв. Ліквідація ґетто розпочалася в червні 1943 р. і завершилася через два місяці. 17 червня 1943 р. було розстріляно 2 тис. євреїв. Потім кілька днів на території ґетто тривав пошук євреїв, що сховалися. В такий спосіб було розстріляно ще 500 осіб, 63 осіб відправили до трудового табору у Великому Глибочку. Втекти вдалося лише незначній кількості євреїв. У серпні 1943 р. німці оголосили Чортків містом, «вільним від євреїв». Ґетто остаточно було ліквідоване у вересні 1943 р. Загалом тут було знищено практично все єврейське населення містечка – близько 8 тис. осіб, з яких 2 тис. загинули у газових камерах Белжеця. Ті, які залишилися живими, після погромів і до кінця окупації переховувались в землянках та в підвалах. Деяких прихистили християнські родини українців та поляків. На час приходу Червоної армії у березні 1944 р. залишилося всього 100 євреїв.

Місто було під радянською владою з 1945 до 1991 року, коли стало частиною незалежної України.

АрхеологіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

У Чорткові виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту, трипільської культури, поселення давніх слов'ян. На території міста знайдено сліди перебування мисливців епохи середнього (200-40 тис. років тому) та пізнього палеоліту (40-10 тис. років тому). Пізніше тут проживали землеробські племена мідно-кам’яного віку трипільської культури (IV-III тис. років до н. е.), доби раннього залізного часу (голіградська культура XI-VII ст.до н. е.); перших століть нової ери або римського часу (черняхівська культура (II-V ст. н. е.). У раннє середньовіччя околиці міста заселяли ранні слов’яни Лука-Раковецької культури (VII – початок Х ст.). Саме місто сформувалося тут у пізнє середньовіччя (XV–XVI ст.). У той час навколо міста розташовувались хутори.

У 20-х роках ХХ ст. поблизу Чорткова польські археологи досліджували поселення трипільської культури (IV-III тис. до н.е.), але матеріали досліджень та документація відсутні. На початку 1980-х років у південно-східній частині міста виявлено стоянку мустьєрської епохи середнього палеоліту (200-40 тисяч років тому). На одному шарі поверхні грунту виявлено матеріали пізнього палеоліту (40-10 тис. років тому). Тут зібрано колекцію крем’яних знарядь праці (скребки, ножові пластини). На території колишнього трипільського поселенні зібрано значну кількість фрагментованого посуду. Переважно це товстостінні посудини столового призначення (великі посудини – зерновики) та кухонного начиння (тонкостінні горщики, миски). Колекція крем’яних знарядь праці репрезентує крем’яну сокиру, що виготовлена з білого подільського кременю внаслідок сколювання та шліфування нижньої робочої частини леза, два наконечника стріл до лука, крем’яні скребки для вичинки шкіри тварин, ножові пластини.

Сліди поселення трипільської культури (IV-III тис. років до н. е.) виявлені біля піщаного кар’єру коло ставу. Воно розташовувалося на пологому схилі плато. Але пам’ятка повністю зруйнована кар’єром. Лише іноді на одному шарі поверхні сучасного грунту трапляються поодинокі фрагменти ліпного глиняного посуду. На високому пагорбі (гора Чортківська), що навпроти автостанції, знаходилося пізньо-середньовічне селище (XV-XVI ст.), на що вказує зібрана колекція кераміки — куски залізної криці і фрагменти виробів із заліза. Поселення черняхівської культури (II-V ст. н. е.) розташовувалося практично в центральній частині Чорткова на невеликій округлій терасі правого берега річки Серет. 

Релігійні інституціїПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Найважливішим осередком релігійного життя Чорктова були синагоги. Зі спогадів доньки Чортківського рабина Флоренс Маєр Лібліх (Florence Mayer Lieblich) знаємо про існування шести синагог. Одна велика синагога рабина Фрідмана, інша — Ґлорія, третя – розташовувалась посеред центру міста – синагога Стретенер (рабин Шапіро), бет мідраш рабина Гіршелі (хедер для хлопців) і ще одна синагога. У деяких джерела згадується про 22 синагоги і доми молитви.

Синагоги, Бет Мідраш

Спочатку у Чоркові збудували бет мідраш рабина Гіршелі. Він використовувався для вивчення Тори. В 1754 році розпочали будівництво синагоги, на яку дав кошти рабин Маєр Кац (Rabbi Meir Katz). Громада брала участь в громадському житті євреїв краю. Коли відбувався конгрес Ва’аду чотирьох земель у Константинові, євреї Польщі, Русі, Литви вирішили послати делегацію до Папи Римського. Головою делегації став рабин Еліакім бен Ашер Зеліґ (Rabbi Eliakim ben Asher Zelig) з Чорткова.

З Чортківської єшиви вийшло багато рабинів, які служили по цілій Европі. Наприклад, два брати: рабин Шмюліке (Rabbi Smuelike) та рабин Пінхас (Rabbi Pinchas), сини благочестивого рабина Гіршелі з Чорткова. Їх учні були вчителями чи не найбільш процвітаючих ашкеназьких громад того часу – Нікельсбурґа у Моравії та Франкфурта на Майні.

Перша синагога у Чорткові була побудована у XVII ст. Сама будівля виконувала також оборонну функцію (за А. Балабаном). Детальних даних про синагогу не збереглося, втім припускають, що фортифікаційні споруди були муровані.

Нова синагога була збудована у 1905-1909 роках і збережена до сьогодні. Інформація про неї є у часописі «Слово єврейське» ("Słowie Żydowskim" (nr 23/1997, s. 6-9)) Нову синагогу проектував віденський архітектор Ганс Гельдкрамер (Hans Heldkramer). Побудову нової синагоги пов’язують із появою цадика з роду Садогурських (1870-ті роки). Один із представників цього роду намагався у 1860-х роках створити свою резиденцію. Спочатку ця спроба була невдалою через спротив місцевого маскіла Шапіри. Однак, у цей час рабин Давид Фрідман переїхав з Садгори до Чорткова. Згодом він викупив замок Старого Чорткова у графині Борковської, що став осідком для цілої династії хасидів. У 1888 році він відкрив у Чорткові Товариство вивчення Тори, яке дало світу не одного знавця Тори. Потім місце Чортківського хасидського очільника зайняв його син, рабин Ізраель (Rabbi Israel, 1854-1934). Під час Першої світової війни рабин Ізраель виїхав до Марієнбаду, а потім до Відня. Третім чортківським цадиком став рабин Нахум Мордехай (Rabbi Nachum Mordecai, 1875-1946). Він помер у Тель-Авіві. Ця хасидська династія існує по сьогодні. У Чортків впродовж 1910-1914 рр. щорічно приїздив головний рабин з Відня або Парижа і проводив богослужіння, на які прибували євреї з різних міст Галичини, Австрії, Румунії, Угорщини, Чехії, Польщі, Сербії і Росії.

Стиль нової синагоги орієнтальний. Споруда є чотирикутною за формою, з двома красивими вежами, що мають витончені верхівки. Стіни і стелю синагоги покривала різьба по каменю, багатий орнамент і живопис, виконаний італійськими майстрами. Всередині знаходився різьблений вівтар.

Стара синагога

Стара синагога в Чорткові побудована у вісімдесяті роки XVII століття.

Цивільні інституціїПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

У Чорткові існувало чимало цивільних інституцій. Серед них було чимало сіоністичних організацій, які відіграли важливу роль у житті містечка. Членство в організаціях інколи було платним.

Школи

У Чорткові було декілька шкіл: польська, українська, єврейська. Існувала також гімназія з польською мовою викладання, де навчалися діти з польських, українських та єврейських сімей. У містечку було відкрито вчительську та торгову гімназії, які готували спеціалістів для сільських шкіл та державних кооперативних і приватних торгових закладів краю.

Єврейська школа у Чорткові була створена у 1904 році. Це була четверта єврейська школа у Галичині. Дуже часто єврейські діти відвідували офіційну польську школу і релігійну єврейську. У 1911 році школа налічувала 69 учнів. Беньмін Довови (Benyamin Dovovy) навчав у цій школі Талмуд, Ліберманн (Lieberman) — граматику, Цві Орештайн (Tzvi Orenstein) — музику. Серед інших вчителів були Ледерман (Lederman) і Зев Шектер (Zev Shecter). Школа знаходилася у Бейт Хаам “Beit Haa'm” (громадський центр).

Існувала також школа для дівчат. Вона називалася Бет Янков (релігійна школа). Дівчата відвідувала релігійну школу, але водночас й польську. Школа утримувалася на привані пожертви.

Українська школа була створена в 1911 році і називалася "Рідна школа" імені М. Шашкевича.

Професійні об’єднання

У ХІХ ст. у місті з’являлися перші професійні об’єднання: асоціації купців «По’алей Цедек» (Poalei Tzedek), єврейський кравецький цех. У Чорткові також існував єврейський театр.

Рухи

У Чорткові діяли молодіжні організації, які називалися “Hashomer Hatzair” “Gordonya” “Hahalutz” “Beitar” та інші.

Сіоністичний рух у Чорткові

Наприкінці ХІХ ст. У Чорткові діяли сіоністичні організації. Одна з них мала назву “Benei Zion”. У 1897 році євреї Чорткова надіслали телеграму до Базеля, де відбувався конгрес сіоністів. Організацію та ідеологію руху сіоністів підтримувала асоціація “Яд Гароцім” (Yad Harotzim) та спільнота синагоги. Членами асоціації були робітники і студенти. Синагога асоціації була місцем зустрічі сіоністів. Хасидські лідери містечка протистояли сіоністичному руху, оскільки вважали, що зібрати усіх євреїв світу повинен Месія. Втім, рух сіоністів у Чорткові розвивався – була закладена бібліотека “Benei Zion”, кількість членів зростала. Не існувало членських внесків, лише при вступі до організації треба було заплатити певну суму.

Гаскала у Чорткові

На початку ХІХ століття серед євреїв виокремився прошарок осіб, які були прихильниками «Гаскали» (у широкому розумінні — інтеграції євреїв у загальноєвропейський культурний контекст). У колі цих людей найпрестижнішим стало отримання якісної освіти. Одним із них був Гайнріх Францоз, лікар у Чорткові, батько Карла Еміля Францоза, одного з найвидатніших єврейських німецькомовних письменників. Походила родина з Іспанії, потім переселилася у Лотарингію, а згодом оселилися у Чорткові, коли ця частина відійшла до Австрії. Їм довелося змінити своє прізвище, аби вказати на своє походження.

УрбаністикаПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Місто Чортків було закладено у XVI ст. як приватне. У 1522 році, після отримання магдебурзького права, тут щорічно почали проводитися два ярмарки і щотижневий торг, що сприяло швидкій розбудові міста, торгівлі, розвитку ремесел і промислів.

Архівні документи підтверджують, що на межі ХVІ й ХVII століть у місті налічувалось понад 12 різних ремесел. Серед ремісників були кравці, шевці, слюсарі, ковалі, стельмахи, гончарі, бондарі, ткачі, ливарники, миловари тощо. Згодом вони об'єднувалися в цехи. В 1679 році вже налічувалося близько 20 цехів, ремісники яких займалися виготовленням цегли, черепиці, глиняного посуду, полотна, працювали мулярами, столярами, ковалями. У ХVІІ столітті ремеслами займалися близько 28 % міщан, а 40% - землеробством. Здавна у Чорткові існували мулярське і будівельне, кравецьке і шевське ремесла.

У 1610 р. у місті будують замок. Поперемінно власниками замку були шляхтичі Гольські, потім Потоцькі і останнім – Ієронім Садовський. У XVI ст. замок відіграв особливо важливу роль при нападах татар. Однак пізніше, коли активно почала застосовуватись артилерія, замок, хоч і зведений на підвищенні, втратив своє оборонне значення.

Чортків налічував кілька тисяч мешканців, а топографія була тоді поділена на такі частини: Чортків, Старий Чортків і Вигнанку. Вигнанка – це частина міста, де жили євреї. Колись вона знаходилася поза межами міста. Євреї проживали у Чорткові з XVI ст. У книжці «Масеат Біньямін» (Maseat Binyamin) рабина Біньяміна Сельніка (Rabbi Binyamin Selnik), який був рабином Підгірців, знаходимо інформацію про більш ранній період існування Чорткова та його околиць. У ній йдеться про те, що євреї Чорткова прибули сюди задля торгівлі. Добиралися довгими валками, везли з собою вино на продаж. З часом торгівля вином стала одним з головних занять чортківських євреїв. Про це пише уродженець Чорткова К.Е. Францоз у своїй книжці «Die Juden von Barnov nach Hцheren Gesetzen». Старим Барновом названо власне Старий Чортків. Про торгівлю вином згадує і рабин Давид з Болехова (Rabbi David mi-Bolechov), батько якого теж був торговцем винами. Він розказує про свою подорож вже значно пізнішого періоду (1739 р.), коли супроводжував свого батька у його подорожі через Тисменицю, Бучач, Чортків до Кам’янця на Поділлі, де вони купували вина. Документ, що офіційно надавав євреям право проживати у місті називався “Prawa nadane zydom m. Czortkowa przez Stefana Potockiego”. Він був наданий 1722 року. Відтоді вони могли не лише жити у місті, а й будувати будинки та крамниці, обирати будь-яке місце для життя. За кожен будинок євреї платили до міської казни 3 злоті, якщо будинок був з крамничкою – то 5 злотих, якщо це була тільки крамничка – 3 злоті, а якщо він був «за річкою», то 1 злотий. Доми рабина, хазана та лікарні були звільнені від цих оплат. Євреї підлягали своїй юрисдикції - кагалу. Якщо хтось з них не був задоволений рішенням кагалу, він міг звертатися до старости чи воєводи. Євреї були зобов’язані працювати при ремонтах доріг, замку, а також брати участь у його обороні. Власнику міста, під чиєю протекцією були євреї, вони платили податки за пиво і горілку, які продавали.

Житлові будинки будувалися радше на околиці міста, коло річки Серет, пізніше — у верхній частині міста, тоді як крамниці – тільки на ринковій площі й у центрі. У 1722 р. євреям належало 110 будинків у Чорткові. З них 69 – на ринковій площі. Єврейських крамниць на ринку було 35. Християни ж володіли 142 будинками і тільки 4 з них були на ринку. Якщо говорити про околиці, то на Вигнанці було 36 єврейських хат, а у Старому Чорткові – 81. У 1765 р. юдейська громада Чорткова налічувала 812 євреїв та 56 караїмів. У 1797 році у Чорткові вже налічувалося 121 будинок належав євреям, а 232– християнам. У 1739 та 1765 р. Громада заплатила за право збудувати синаґоґу. Спочатку був збудований бет мідраш рабина Гіршелі. Він використовувався для вивчення Тори. 1754 р. розпочали будівництво синагоги, на яку дав кошти рабин Маєр Кац (Rabbi Meir Katz). Громада розбудовувалася і багатіла. З’явились навіть єврейські покровителі громадського життя. Так, 1741 р. родина Бреслерів дарувала значну суму грошей на потреби єврейської громади. Цю доброчинну роботу родина Бреслерів (Bresler) продовжила і у ХІХ ст., харитативною діяльністю займалася і знана родина Розенцвайгів (Rosenzveig).

Переломним моментом в історії Чорткова стала “Весна народів” 1848 р., політичні зміни, спричинені нею, а також пришвидшена модернізація міст. Євреї отримали реальну змогу працювати у міському самоврядуванні, судах, займатися вільними професіями, бути адвокатами, лікарями. Для євреїв були відкриті вищі школи. У місті впорядковувалася інфраструктура – бруківка, водогін, каналізація і навіть освітлення.

У 1867 році у місто стало повітовим. У другій половині XIX ст. Чортків набув значення промислового осередку. У місті локалізувалася цегельня, млин, виробництво алкоголю і олії. У 1897 році було прокладено залізницю Тернопіль-Станіславів (Ів-Франківськ).

У міжвоєнний період Чортків був повітовим містом. Відтак кількість населення і установ зростала. Однак почалися утиски адміністративного й економічного характеру єврейського населення міста. Чимало євреїв емігрували до Америки і Палестини. У 1931 роі у Чортківському повіті мешкало 6 474 євреїв. У 1939 році серед 22 тис населення міста 4800-5500 були євреями, наприкінці року їх кількість зросла, насамперед через потік біженців з окупованої німцями Польщі.

Під час війни Чортків зазнав чималих втрат – було зруйновано багато святинь і будівель, докорінно змінився демографічний склад міста.

ЕтнографіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

У Чорткові святкували традиційні єврейські свята – Песах, Рош Гашана, Йом Кіпур, Святі дні. До кожного свята ретельно готувалися напередодні. Одним із найвідоміших свят євреїв Східної Європи була Ханука. Це є свято світла, перемоги чистоти і добра над злом, що пригадує юдеям про про запалення світла у зруйнованому храмі. Збережено спогади про нетрадиційне святкування Хануки, яке, за свідченнями автора, було вперше зафіксовано саме Чорткові. Традиційно Ханука святкувалася 8 днів і супроводжувалася традиційною музикою. У Чорктові вперше дозволили виступати оркестру в синагозі на свято Хануки.

Традиційно святкували Шабат. Уся їжа готувалася напередодні у п’ятницю і ховалася до спеціальних коробок для овочів та курки. У суботу євроейська традиція забороняла виконувати будь-які справи, тому все було заготовлено заздалегідь

Звичаї

Рабини мали свій одяг, який новисили на щодень і у свята. Перед кожим святом рабин змінював свій одяг до синагоги. Він одягав довгі шовкові карпоти, довге пальто, що взимку покривалося хутром. На голову одягали стумель – круглий капелюх з хутром по краях.

Традиції різьби мацев. Свого часу (приблизно на початку XVIII століття) Чортків славився однією родиною, яка упродовж поколінь виготовляла високомистецькі мацеви. Вони мали власний стиль. Подібні мацеви можна було знайти не лише на кіркутах Чорткова, але й Тернополя, Бродів, Бучача, Золочева.

Пам’ятки будівництва та архітектуриПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Єврейські пам'ятки

Синагога нова 1905-1909 (сьогодні розташована по вул. Петрушевича) - зведена за проектом віденського архітектора Ганса Гольдкремера у квазіорієнтальному стилі. Синагога була оздоблена італійськими майстрами розкішною різьбою і живописом. Під час Першої світової війни споруда була пошкоджена, проте вже у 1925-27 роках повністю відбудована. У радянський період служила приміщенням для станції юних техніків.

Синагога головна споруджена у 1680. Свого часу вона була дуже оригінально оздоблена і привертала до себе увагу паломників із різних куточків світу.

Кіркут (знаходиться на вул.Незалежності) – найстаріший єврейський цвинтар Чорткова. Не відомо сьогодні точної дати започаткування, втім є свідчення, що перед 1722 роком він вже існував. Цього року право мати власний цвинтар було підтверджено привілеєм Стефана Потоцького для єврейської громади. Напередодні ІІ світової війни там знаходилося чимало мацев, значна частина яких походила з початку XVIII ст. До найвідоміших належать могили рабина Цві Гірша, сина Мейра га-Леві Горовіца, знаного як Реб Гіршеле та могила Давіда Мойше Фрідмана, сина Ізраеля з Ружина. Сьогодні на території цвинтаря не збереглося оригінальних мацев. Відновлена мацева встановлена на гробі Давіда Мойше Фрідмана.

Інший кіркут знаходиться на сучасній вул. Бандери. На ньому є близько 20 мацев. У 1914 році у Чорткові була велика епідемія, тому створено цвинтар поблизу християнського. Цвинтар функціонував до середини ХХ ст. Під час ІІ світової війни вбитих нацистами євреїв ховали у спільні могили. Цвинтар впродовж багатох років не доглядався, був занедбаний і заростав травою. Збережено фрагмент муру з брамою.

Третій кіркут знаходиться на пров. Копчинецької. Не встановлено точної дати його заснування цього цвинтаря, але про його існування було відомо з 20-х років ХХ століття. Він знаходиться на пагорбі за церквою та перебуває у доволі поганому стані. Збережено кілька десятків мацев з 1930-х років. Відомо імена кількох людей, похованих на цвинтарі: Джені Албін (Geni Albin), Шеві, донька Хайма Цві (Chaim Cwi). Декілька мацев, які походять з цього цвинаря, знаходяться на місці спільної могили жертв у Чорному лісі.

Інші пам’ятки

Чортківський замок Гольських (1610) збудовано у формі п’ятикутника. За планувальною конфігурацією — це полігональне утворення, наближене до правильного п'ятикутника. Вздовж високих мурів, викладених з місцевого пісковику, з боку замкового подвір'я знаходилися прибудовані житлові та господарські споруди з підвальними приміщеннями. В'їзна брама розташовувалася у північній стіні замку. Поряд з брамою вздовж західного муру містився двоповерховий палац з аркадними галереями в два яруси. До нього примикали наріжні вежі, що значно виступали за лінію оборонних стін. Вони мали квадратну та п'ятикутну форми. У XVIII ст. між цими баштами із зовнішнього боку було влаштовано терасу, нижній ярус якої збудовано у вигляді аркади. У ХVIII столітті, з розвитком артилерії, місцевий замок, як і більшість європейських замків втрачає своє військове значення й перебудовується під житлову магнатську резиденцію. У 1779 році змінилися власники цієї резиденції, ними стали шляхтичі Садовські. Потім замком володіли Борковські.

За австрійських часів замок змінив своє первісне призначення і розміщував війська, тимчасово був в’язницею. Надалі замок зазнав значних руйнувать. Сьогодні залишилася лише руїни від колись величної будівлі.

Костел св. Станіслава (1610) домініканського монастиря знаходиться на площі Ринок. Його гострий шпиль помітний з багатьох місць Чорткова. Від первісного храму, зведеного Станіславом Гольським для домініканців у 1610 р., залишилося небагато: в рік 400-ліття святині її кардинально перебудували в стилі надвіслянської готики за проектом відомого майстра Яна  Саса-Зубжицького. Домініканський костел, зведений разом з монастирем у 1610-1614 роках був значно розширений на початку ХХ століття. Нижня частина споруди збудована з місцевого каменю, верхня - із червоної цегли. Нині польська громада здійснює відновлювані роботи.

Успенська церква - історико-архітектурна пам'ятка XVII століття. Вона декілька разів перебудовувалась. Це тридільний храм із двосхилим дахом, який увінчує вежа з хрестом. Церква належить до однієї з найстарших на Поділлі. На початку 90-х років церкву було відреставровано. Іконостас походить з XVIII ст.

Вознесенська церква (1717 рік). Своєрідним фрагментом історичної забудови міста, що природно вписується в урбаністичний пейзаж Чорткова є Вознесенська церква - витвір української дерев'яної архітектури. Вона була споруджена в 1630 році і відбудована після нападу татар у 1717 році. Після реставрації у 1996-1997 роках їй повернули первісний вигляд.

Покровська церква. Вона була зведена на пожертви парафіян впродовж 1904 – 1907 років. Інколи її ще називають «полковою». У 1944 році німецький снаряд влучив у місце поблизу церкви, розгромивши ущент все, що було навколо, зокрема і капличку, втім церква залишилася неушкодженою.

Стара ратуша розташована в центрі міста, на площі Ринок, 18, побудована в XIX ст. Біля неї збереглись торгові ряди XIX ст. у вигляді двоповерхової споруди з колонадою. На ратушній вежі поміщено годинник з чотирма циферблатами, а на шпилі — флюгер у вигляді півня. Вежа фахверкова, що є рідкістю для Галичини. Зовнішній вигляд цієї споруди нагадує середньовічні будинки Північної Європи, зокрема Німеччини.

Міська нова ратуша, або новий магістрат (1926-1930, архітектор Юзеф Кунцевський) розташований трохи далі — і теж прикрашений вежею з годинником. Колись на цьому місці була стара міська ґміна, яка розвалилася у 1920-х роках. Крім контор магістрату і кабінету бургомістру, тут розміщувалися повітова поліція, адміністрація пожежної команди міста і міське музичне товариство імені композитора Станіслава Монюшка.

Пам’ятки зелених насадженьПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

“Чортківська катальпа” — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована у місті Чортків, на вул. Шевченка, 23. В Україну ці дерева потрапили в ході апробації до озеленення вулиць ще у XIX столітті. Єдиною катальпою, що знаходиться в Україні під охороною, є власне “Чортківська катальпа”. Дерево має обіймище стовбура на висоті 0,5 м — 110 см, діаметр — 35 см, проекція крони з півночі на південь — 12 м, із заходу на схід — 10 м. Скелетні гілки 1-го порядку розгалужуються на висоті 1 м. 

Пам’ятки рухоміПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Твори мистецтва

Деякі мистецькі твори Шайє Блондера, відомого художника, який народився у Чорткові, збережені, однак більшість була втрачена. Серед творів є картина, яка називається “Подвір’я у Чорткові”, що відображає спогади і враження автора про тогочасний Чортків.

Нематеріальні цінності

У Чорткові, як і в інших штетлах Східної Галичини, народилося чимало визначних особистостей – письменників, поетів, політичних і релігійних діячів, які стали значними поза межами своєї спільноти. Особливо Чортків славився своїми цадиками, які поширили вчення по цілій Східній Європі.

Письменники, художники

У 1848 р. у Чорткові народився один з найвідоміших галицьких австрійських письменників єврейського походження Карл Еміль Францоз (Karl Emil Francozs, 1848-1904). Його батько був євреєм сефардського походження з Одеси, мати також походила з України, належала до ашкеназі. Своє дитинство він провів у Чорткові. Батько за професією був місцевим лікарем. Він помер рано. Його першими мовами були українська та польська, німецьку він вивчив у чернівецькій гімназії. Молодий Карл Еміль після закінчення гімназії у Чернівцях готувався бути правником. Однак незабаром полишив цей намір і почав працювати журналістом. Багато подорожував південною Европою. Відвідав Азію, Єгипет. Потім повернувся до Відня. Почав видавати газету “Neue illustrierte Zeitung”. А згодом переїхав до Берліна, де теж займався видавничою діяльністю (видавав “Deutsche Dichtung). Перші художні твори Францоза були присвячені східно-европейському єврейству: “Aus Halb-Asien”, “Land and Leute des ostlichen Europas”(1876) та “Die Juden von Barnow” (1877). Основні твори: “Junge Liebe” (1878), “Stille Geschichten” (1880), “Moschko von Parma” (1880), “Ein Kampf und Recht” (1882), “Der President” (1884), “JudithTrachtenberg” (1890), ”Der Wahrheitsucher” (1804). З незмінною симпатією, навіть певним романтизмом описував галицьке та буковинське єврейство так їхніх сусідів — русинів. Роман Францоза «EinKampfumRecht» (“Боротьба за право”, 1822) присвячений важкому життю у першій половині XIX століття та боротьбі проти соціальних утисків. 

Чортків в оповіданнях Францоза – це містечко, з його мешканцями та торгівлею, життєвими історіями євреїв, які переносять у своїх словах власний світ і страждання.

Шайє Блондер — відомий художник, який переїхав з Чорткова навчатися до Європи і залишився у Франції. У його картинах інколи з'являлися спогади про родинне місто. Переважно то були мотиви місцевих божниць, або тихі дворики та вулички на Старому Чорткові. Аскетизм тих полотен лише підкреслює шляхетну убогість стін та дахів, на яких спочиває тепле світло і тінь. Про дитинство та юнацькі роки майбутнього художника відомо небагато. Відомо, що він народився у сім‘ї небагатого чортківського купця у 1909 році. Шайє Блондер зробив власні перші кроки у малярстві у Чорткові, тут він був лідером місцевого мистецького гуртка. Збереглося його фото на пленері – компанія панянок та юнаків з картонами в руках на мить завмерла на тлі гір у долині Серету. У 1930 році батьки спромоглися направити обдарованого юнака на навчання до Парижу – він мав би студіювати архітектуру у Національній вищій школі мистецтв. Натомість виразний вплив на його мистецькі вподобання справила творчість Шагала, Сутіна, Модільяні, Боннара та інших майстрів художнього авангарду тих років, тому навчання фаху архітектора було полишено і у 1932-1934 роках Блондер вже навчається живопису у краківській Академії мистецтв під керівництвом професорів Теодора Аксентовича, Владислава Яроцького та Фридеріка Павтша. У Кракові ж він став одним із засновників мистецьких об‘єднань «Живі» та «Краківська група», учасником гучних виставок цих спілок. У тридцяті роки Блондер спільно з «Краківською групою» організовував виставки у Львові та Кракові, а також персональну виставку у варшавському салоні Генріка Котерби. Можливо, востаннє художник відвідав у рідному місті свого батька та брата у 1935 році. Блондер не повернувся до Чорткова, адже на той час він вже мав певне визнання та власну паризьку студію. У 1937 році він остаточно переїхав до Парижа. У роки нацистської окупації Франції Блондер був активним учасником руху Опору. Чи то з мотивів конспірації, чи то остаточно усвідомивши себе французьким громадянином, але з 1942 року він почав підписувати власні роботи мистецьким псевдо «Андре Блондель».

Лі Страсберґ — американський режисер.

Перла Ріхтер-Фельдсхау (Perla [Pnina] Richter-Feldschau) — музикознавець.

Релігійне життя Чорткова. Провідники

Чотків був визначним містечком хасидизму. Звідси походять декілька відомих особистостей, які мали вплив на формування і поширення хасидизму у Східній Європі. Одним з них був великий рабин Давид Моше Фрідман (Rabbi David Moshe Fridman, 1827-1904), син Ізраеля Ружина, який був засновником хасидської династії рабинів, що походила з Чорткова. Моше Фрідман був автором релігійних праць, засновником організації “Агават Сіон”. 1840-1850 рр. він провів у Садгорі коло Чернівців, навчаючись там у місцевих хасидських адморів. Очевидно, там сформувалася його глибока релігійна духовність. Саме йому, «рабину з Чорткова», у 1865 р. графиня Ієроніма Борковска продала чортківський замок разом з іншими частинами «Старого Чорткова». Потім головне місце Чортківського хасидського двору обійняв його син, рабин Ізраель (Rabbi Israel, 1854-1934). Цадик чортківський був відомий своїм містицизмом і тим, що не був причетний до тогочасної політики. Вплив цієї родини поширився і на Румунію. Під час І світової війни рабин Ізраель виїхав до Марієнбаду, а потім — до Відня. Чортків під час війни сильно зруйнували. Чортківським цадиком став рабин Нахум Мордехай (Rabbi Nachum Mordecai, 1875-1946). Він помер у Тель-Авіві. Таким чином, ця хасидська династія існує по сьогодні. І легенди про чортківських цадиків та чудеса, з ними пов’язані, живуть у душах їх послідовників і донині.

Другою видатною духовною особою Чорткова був сучасник хасидського рабина Давида Моше — рабин Єшаяху Маєр Шапіра (Rabbi Yeshayahu Meier Shapira). Він був відомим завдяки своїй просвітницькій роботі серед простого люду: ремісників, дрібних торгівців. Рабин Шапіра не був послідовником рабина Фрідмана, а швидше його опонентом – мітнаґдімом. Попри те, що рабин Шапіра був дуже благочестивою людиною, хасиди звинувачували його в епікурействі. Його дії трактувалися хасидськими і ортодоксальними євреями як майже революційні. Ймовірно, причиною до цього було те, що рабин Шапіра не був надто консервативним. Він бачив потребу не лише духовної, але й матеріальної допомоги євреям містечка. Він хотів вивести єврейські маси з бідності через сучасну освіту та соціалізацію. Рабин Шапіра був засновником єврейського кооперативного банку в Чорткові, зреформував місцеву школу. Водночас знаходив інші форми суспільної самоорганізації, наприклад, створення кредитних товариств, які підтримували єврейське підприємництво. Він організував у Чорткові ремісничу організацію «Яд Гаруцім», яка була доволі «революційною» за тогочасними мірками. Задовго до творця сіонізму Теодора Герцля, прийшов до думки про необхідність повернення євреїв на свою історичну батьківщину. Завдяки рабину Шапіру Чортків став одним з центрів єврейського просвітництва – Гаскали, а потім і сіоністського руху. Перші сіоністи у Чорткові вийшли з кола рабина Шапіра. З поваги до нього у Чорткові, за допомогою «Товариства Є.М. Шапіра» у Нью-Йорку, було збудовано синагогу, яку назвали його іменем.

Рабин Цві Гірш Горовіц (Rabbi Zvi Hirsh Horowitz, помер у 1778), також знаний як рабин Гіршелі (Rabbi Hirsheli), був одним з перших великих хасидських рабинів Чорткова. Рабин Горовіц не започатковував власну династію у місті. Пізніше він був цадиком в Нікольсбурзі. Його та ще рабина Сеґала зі Львова та Станіславова (Rabbi Segal mi-Lvov, mi-Stanislave) єврейська традиція вважає ґаонами (геніями) з Поділля. З Чортківської єшиви вийшло багато рабинів, які служили по цілій Европі. Наприклад, два брати: рабин Шмюліке (Rabbi Smuelike) та рабин Пінхас (Rabbi Pinchas), сини благочестивого рабина Гіршелі з Чорткова. Їх учні були вчителями чи не найбільш процвітаючих ашкеназьких громад того часу – Нікельсбурґа у Моравії та Франкфурта на Майні.

У 1705 р. рабином Чорткова став рабин Моше Макрмніц (Rabbi Moshe Makrmniz). З 1725 року — рабин Елізер Ліпман з Стрілиськ (Rabbi Eliezer Lipman mi-Straslistk). Того ж року сюди запросили рабина Шмуеля бен раббі Моше бен раббі Авраама (Rabbi Shemuel ben Rabbi Moshe ben Rabbi Avraham), а також рабина Цві Гірша Галеві Горовіца (Rabbi Zvi Hisrsh Halevi Horowitz). З 1734 по 1766 р. рабином Чорткова був рабин Ізраель.

1769 р. рабином Чорткова став рабин Єгуда Лейб Теомім з Яричева, що коло Львова (Rabbi Yehuda Leib Teomim mi-Yaritshov). У 1775 р. його змінив рабин Елізер Ліпман з Жовкви (Rabbi Eliezer Lipman mi-Zolkwa). 1778 р. громада отримала видатного рабина Моше Бараба – великого рабина Шеломо Дова (Rabbi Moshe Bharab, Rabbi Shelomo Dov). Він служив громаді до 1809 р. Під час служіння його спадкоємця і сина, рабина Моше (Rabbi Moshe), єврейська громада прийняла рабина Моше Їцхака Розенцвайга бен Раббі Елізера (Rabbi Moshe Yitchak Rozenzveig ben Rabbi Eliezer). З огляду на те, що він володів німецькою мовою, його призначили рабином дистрикту з центром у Заліщиках. У 1844-1853 рр. рабином Чорткова був його син рабин Яков Натан Розенцвайг (Rabbi Yakov Natan Rosenzveig). Лише перелік рабинів Чорткова, який можна продовжувати, свідчить не лише про саме місто, але також про великий вплив Чорткова на єврейський світ Галичини.

1754 р. у Чорткові з’явилися прихильники франкістської єресі. Їх представником став Авраам Цві Гірш (Avraham Zvi Hirsh). Про таких рабинів, як рабин Цві Гірш Горовіц (рабин Гіршелі), рабин Ізраель бен Елізер з Меджибожа (Rabbi Ysrael ben Eliezer mi-Medzibozh) чи рабин Маєра Еншіля Ротшільда (Rabbi Meir Enshil Rothschild) ходило безліч легенд. Як знавці Тори та благочестиві люди, вони були визнані у всьому єврейському світі. Рабин Єшкель з Праги (Rabbi Yechzkel mi-Pruge) писав про «три колони», на яких стояв тодішній єврейський світ: «Рабин Їцхак зі Львова (Rabbi Yizchak mi-Lvov), рабин Цві Гірш з Чорткова, та рабин з Станіславова (Rabbi Zvi Hirsh mi-Chortkov, mi-Stanislov)». Легенди про чудеса, пов’язані з життям та діяннями рабина Цві Гірша, оволодівали думками чортківського єврейства аж до І світової війни. Особливо щодо його містичного зв’язку з рабином Баал Шем Товом (Baal Shem Tov, Rabbi Yisroel (Israel) ben Eliezer, 1698-1760) – засновником хасидизму.

Музика

У Чорткові була добре зребежена єврейська музична традиція. Відомим серед хасидів був «Моніш співак». Вчитель музики з Чорткова – рабин Моніш Хазан Лаха (Rabbi Monish Hazan Laha) народився у 1867 у Тульчині. Впродовж свого життя у Чорткові організував хор і створив велику кількість композицій. Його учнем був рабин Янкель Рапопорт (Rabbi Yankeli Rapoport), що пізніше служив рабином-президентом асоціації співаків у США. За час свого життя у Чорткові Моніш Хазан написав багато музичних творів – сотні хасидських мелодій, різні версії Шабату для свят, молитви на великі свята, композиції для хору і оркестру, для книги Псалмів. У Чорткові він створив свій хор і залучав до співу в ньому яскравих й талановитих дітей. Серед них був його син Давид, що потім співав декілька років у королівській опері у Відні. Виступи рабина Моніша і його хору мали великий емоційний вплив на хасидів Чорткова, що поширювали композиції рабина серед сотні сіл і містечок Східної Європи. Його роботи ніколи не були опубліковані, більшість творів була втрачена, лише маленька частина вціліла. Рабин Моніш Хазана Лаха є одним з найважливіших єврейських музикантів у хасидській історії.

Ще одна музична традиція Чорткова пов’язана з іменем рабина Менделя Розенцвайґа, відомого за іменем «скрипаль». Він навчав музики у місцевій школі Хедер. Дітей, які були особливо зацікавлені в музиці навчав безкоштовно. Його учнем був Мойше Оренштайн (Moshe Orenstein), який створив у Чорткові цілий музичний центр. Він перейняв традицію навчання музики. Серед його учнів були Г. Мировіц, відомий співак з Ротшільдської синагоги у Лондоні, який також був президентом асоціації співаків у Лондоні і опублікував чимало досліджень про єврейську музику. Оренштайн організував хасидський хор у Чорткові, який був популярним не лише у містечку, але й в цілій окрузі. Він навчав музики відомих співаків, серед його учнів були Зидель Ровнер (Zydel Rovner), Єрохам Гакатан (Yerocham Hakatan) та Нісан Блезер (Nisan Blezer). Особливим вчителем музики був Орештай, оскільки навчав також й класичної європейської музики, а не лише традиційної. Відомо про випадок, коли на свято Хануки у Чорткові дозволили використовувати духові інструменти у синагозі, що було незвичним для тогочасних традицій.

Музеї – архіви – книгозбірки – приватні колекції Пряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Краєзнавчий музей Чоркова

Чортківський районний краєзнавчий музей має 11 442 експонати основного фонду. Головні розділи Чортківського краєзнавчого музею:

  • Наш край у давнину;
  • Життя і побут людей в минулому;
  • Стародавні ремесла та промисли;
  • Історія українського війська на прикладі нашого краю;
  • З історії національно-визвольних змагань на Чортківщині;
  • Наслідки більшовицького терору;
  • Вигнання фашистських поневолювачів;
  • Національно-культурне відродження;
  • Економічний розвиток Чортківщини;
  • Флора і фауна;
  • З історії розвитку релігії у нашому краї.

Кімната-музей Шашкевича розміщена у міській гімназії.

Архівні дані про Чорктів містяться в обласному архіві Тернополя.

Місця пам'яті Пряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Масові розстріли єврейського населення, українців, поляків, радянського партійного активу, інтелігенції проводили у тюрмі в Чорткові, на колишньому аеродромі, старому і новому єврейських кладовищах, в Чорному лісі, в селах Ягільниця, Свидова, Улашківці, Сосулівка, Росохач, в лісі Галілея та в інших місцях. При дорозі з Чорткова до Копичинців знаходиться, біля Чорного лісу знаходиться пам’ятник євреям, які загинули під час Голокосту.

Список використаної літературиПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

  1.  http://www.sztetl.org.pl/pl/city/czortkow/
  2.  http://kehilalinks.jewishgen.org/Suchostaw/sl_czortkow.htm
  3. http://www.jewishgen.org/yizkor/Chortkov/Chortkov.html
  4. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2
  5. http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=363
  6. http://www.jewishgen.org/Yizkor/chortkov/cho142.html#154
  7. Історія єврейства у Чорткові Написав Dr. Yeshayahu Austri-Dunn   15:01:2009: http://chortkiv.te.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=782&Itemid=51 Dr. Yeshayahu Austri-Dunn, Sefer YIZ/kor le-hantsahat kedoshei kehilat Czortkow, Memorial book of Czortkow, 1967, Tel Aviv.
  8. http://www.castles.com.ua/ciortkiv.html
  9. Омер Бартов «Стерті», 2010р.
  10. http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/12/6/102728/
  11. http://26.com.ua/ua/data/show/2604
  12. http://templesua.jimdo.com/%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D0%B8/%D1%87%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B0/
  13. http://www.jewishgen.org/Yizkor/chortkov/cho142.html#154
  14. http://zolotapektoral.te.ua/vasyl-mahno-kotylasya-torba-chortkiv.html
  15. A Memoir by Florence Mayer Lieblich http://remember.org/florence/index.html
  16. http://zolotapektoral.te.ua/chortkovu-vzhe-hmara-lit.html
  17. http://www.ji.lviv.ua/n48texts/chortkiv.htmї
  18. http://www.ji-magazine.lviv.ua/inform/info-ukr/blonder.htm

 

Мапа

Рекомендоване

Фотографії

Ключові слова