Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Мотоль - путівник

білор. Моталь, пол. Motol, їдиш מוטאל

Площа Леніна в Мотолі
Площа Леніна в Мотолі (Фотограф: Санько, Павло)

Єврейське привітання

Мотоль, ймовірно, є єдиним місцем у Білорусі, на в'їзді до якого назва населеного пункту написана на їдиші.

Вперше Мотоль згаданий у 1422 р. в актах Литовської метрики як приватна власність у складі Пінського князівства. У 1520 р. він належав пінському князеві Федорові Івановичу Ярославичу, який передав ці землі лещинській Успенській церкві. Після смерті князя землі відійшли королеві Сигізмундові I Старому, який віддав їх своїй дружині Боні Сфорці. У 1555 р. Мотоль отримав магдебурзьке право та став одним із центрів ремісництва та торгівлі. Тут почали влаштовувати великі ярмарки, на які приїздили з усієї округи.

У 1706 році сюди увійшов загін шведів, які спалили містечко і вбили більшість населення. 28 листопада 1746 р. польський король Август III підтвердив привілеї містечка. У XVII-XVIII ст. Мотоль був центром староства в Брестському воєводстві. У 1795 р. село стало частиною Слонімської, потім Литовської, а з 1801 р. - Гродненської губернії Російської імперії.


Євреї з Мотоля

У 1562 р. “жид господарський кобринський митник Фавіш Єскович”, який орендував у старости пінського і кобринського Станіслава Андрійовича Давойни право збирати мито з товарів, скаржився на Савостьяна Йосифовича Дружиловіцького, бо той не дозволив Єсковичу збирати мито “в містечку своєму Мотоль і у всіх селах ”. Судячи з документу, жителі Мотоля були знайомі з євреями-збирачами мита, хоча невідомо, чи проживали в Мотолі євреї постійно. Документи з XVII ст. вже прямо вказують на постійне проживання в містечку євреїв. У земській книзі Пінська записані два документи від 13 серпня 1652 р. В першому священик мотольської церкви Микола Баранович скаржився на мотольських євреїв-орендарів Лейбу Гіршевича і його зятя за нанесення йому ран і побоїв. Суперечка сталася, коли євреї в неділю (неробочий день у християн) будували в Мотолі дім.

За даними перепису 1806 р. в місті було 152 євреї (64 чоловіків і 88 жінок). У 1811 р. єврейська громада Мотоля складалася з 222 осіб. За даними перепису 1897 р. загальне число жителів становило 4297 осіб, з них 1354 євреї. У 1921 р. єврейське населення становило 1140 осіб (26%).

Два клани

У Мотолі проживали два впливові протиборчі клани: Чемеринських і Пінських. Перші засідали в управі містечка, другі - в молитовному правлінні кагалу. У лютому 1883 р. Чемеринські подали скаргу губернатору в Гродно про те, що Абрам Пінський з'явився на богослужінні в синагозі п'яним вигляді, і просили призначити замість нього рабином Шмуля Рубінштейна. Пінський всі звинувачення відкинув і запевнив, що закликав єдиновірців молитися за Государя Імператора та його родину.

Рід Чемеринських, які проживали тут, вірогідно, з 2-ї пол. XVIII ст., залишив значний слід у єврейській історії Мотоля. З родини походили кагальні (Лейзер Чемеринський), рабини (Вевель Аріелович), габаї (Ізраїль Чемеринський і, недовго, Езер Вейцман), скарбники (Авігдор Чемеринський), шойхети, власники шинків.

Перший Президент Ізраїлю Хаїм Вейцман по материнській лінії походив із роду Чемеринських, корінних мотилян. Його батько, Езер Вейцман (1850-1939), приїхав до родичів у Мотоль на навчання та познайомився з дочкою відомого мотольского орендаря Міхеля Чемеринського, Рахеллю. Весілля відбулося в 1866 р. Хаїм був третім із 15 дітей Вейцманів. У Мотолі провів дитинство, а в 11 років (1885) його відправили на навчання до пінської гімназії, куди пізніше (у 1892 р.) переїхала вся родина. У Мотолі частково зберігся будинок Вейцманів, який сьогодні (після перенесення з іншої вулиці) знаходиться в пров. Банному, 1.

У 2010 році Пінська єврейська громада разом зі співробітниками Музею білоруського Полісся в будинку Хаїма Вейцмана організувала тимчасову музейну експозицію.

Синагога

На ринку Мотоля синагога і церква стояли одна навпроти одної. Розташована на розі ринкової площі дерев'яна, крита ґонтом будівля мотольської синагоги була побудована в типовому для Великого князівства Литовського стилі. Синагога була спалена дощенту під час Другої світової війни. Але збереглися легенди про неї.

Хедер

У 1895 р. хедер знаходився на вул. Пінській в будинку Юделя Портного.

Леонард Чесс (1917-1969) - засновник відомого лейблу звукозапису Chess Records, який відігравав ключову роль у поширенні блюзу і рок-н-ролу в США у післявоєнний період.

Народився в Мотолі, разом із родиною емігрував до США. У Чикаго він із братом Філіпом стали власниками кількох нічних клубів. Купівля акцій студії звукозапису Aristocrat Records стала першим кроком на шляху до приголомшливого успіху компанії грамзапису, пізніше названої Chess Records. Композиції музикантів Chess Records, таких як Чак Беррі (номер 5 у списку найвидатніших виконавців усіх часів за версією журналу Rolling Stone), блюзмен Мадді Вотерс і The Flamingos (американський чоловічий вокальний гурт, включеного до Зали слави рок-н-ролу), займали верхівки музичних хіт-парадів аж до смерті голови й серця компанії Леонарда Чесса, яка призвела до поступового зниження популярності лейблу.


Економічне життя

Торгові традиції були закладені в Мотолі у сер. XVI ст. Вісім разів на рік у великі католицькі та православні свята в містечку проходили ярмарки, а раз на тиждень - торги, на які з'їжджалися торговці з усіх околиць. Кількістю учасників вирізнявся Мотольський ярмарок, який проводився на свято Божого Тіла. Книга пам’яті Мотоля згадує вуличних торговців, які розносили і розвозили товари по містечку: вони скуповували різні дрібниці на торгах і ярмарках, а потім перепродували їх по селах та в містечку. Вуличні торговці не створювали ніякої конкуренції стаціонарній торгівлі, тому що ціни на товар у них були вищі.

Наприкінці ХІХ ст. в Мотолі почала розвиватися промисловість: з'явилися дві свічкові майстерні і сукновальня, три кузні та кінний млин. У 1914 р. власником сукновальні і парової олійниці був Йосель Пінхусович Померанц. Місцева чинбарня належала Арону-Беркові Готлібу.

У міжвоєнний період місто стало центром ґміни з власною адміністрацією, поліцією і досить великою за штатом пожежною охороною. За конфесійною приналежністю мотоляни були переважно православними (73,8%) та юдеями (25,9%). В 1920-ті-1930-ті роки життя вирувало навколо ринку, де можна було придбати товар на будь-який смак в одному з 85 магазинів: м'ясних, тютюнових, вино-горілчаних, магазинах техніки, меблів, взуття тощо.

Виробництво спиртних напоїв була однією з найприбутковіших галузей промисловості, що підтверджувала наявність трьох спиртзаводів, двох пивоварень і численних трактирів і буфетів. Однак для продажу спиртних напоїв на винос необхідна була концесія, яка видавалася переважно польським мешканцям. Євреї орендували такі концесії у поляків, що дозволяло їм відкривати свої магазини. Траплялися й казуси, здатні підмочити репутацію навіть самих перевірених торговців. Так, 1 липня 1928 р. після ревізії через підробку горілки був закритий винно-горілчаний магазин Хани Шац.

У 1920-ті рр. в містечку діяв кооперативний млин, 6 боєнь (4 з них - єврейські) і чинбарня Я. Влодавського. Передвоєнні традиції знайшли своє продовження в 1980-ті роки, коли м. Мотоль пережило економічний бум як центр з виробництва дублянок. Мотольска ковбаса стала брендом, відомим у всій Білорусі.

Мотольські євреї займалися й медициною, обслуговуючи все населення містечка. У сер. ХІХ ст. в окремій кімнаті при громадській лазні знаходився притулок на 3 ліжка, який утримувався за рахунок щорічних пожертвувань (до 30 руб. на рік). У 1913 р. всі медичні працівники Мотоля (лікар, стоматолог і акушерка) були євреями. Пізніше був відкритий фельдшерський пункт, де лікувальною практикою займався фельдшер Схаудер, а в 30-і рр. ХХ ст. медичну допомогу населенню надавав лікар Шия Фельдман. У 1922 р. діяла приватна аптека і два аптечних склади, власниками яких були мотольські євреї.


Єврейські свята в спогадах мотолян

На Рош Ха-Шана (Новий Рік) уся сім'я, крім дівчаток, йшла в синагогу. Ми, дівчатка, ходили туди почути шофар. […] Після кідуша і га-моці, благословення на хліб, за традицією [євреї] занурювали шматок хали в мед і бажали один одному солодкого і доброго року. […] У перший день Нового Року […] молодь і люди похилого віку йшли на озеро, щоб витрусити кишені, позбавляючись від гріхів, співаючи псалми та останні три рядки із сьомого розділу Книги пророка Міхея: "... і вони виженуть всі свої гріхи в глибини морів. І Ти викинеш у морську глибочінь усі наші гріхи”.

Суккот. У нас була постійна сукка [курінь]. Протягом решти року там зберігалася наша бібліотека. […] Дерев'яний дах був влаштований так, що якщо потягнути за мотузку, він відкривався, і було видно небо. […] Ми прикрашали його. Їли там усі сім днів, не дивлячись на холод. У нас був свій етрог [цитрусовий фрукт] і лулав [в’язанка з пальмової гілки (власне лулав), три гілочки мирту і одна гілочка верби], і ми дуже пишалися їх красою.

Песах. Оскільки у нас не було фабрики з виробництва маци, то її потрібно було випікати вдома, найчастіше в нашому будинку, тому що у нас була велика кухня, їдальня і хороша піч. […] Кілька родин збиралися разом і енергійно бралися за роботу, тому що випікати потрібно було швидко. Кожен мав своє завдання: відміряти борошно, наливати воду, місити тісто, розділяти тісто, розкочувати тісто в круглі коржі, прокатувати коржі маленьким зубчастим колесом, аби вони не підіймалися в печі, стежити за температурою в печі, вкладати коржі в піч і відносити спечену мацу.


Друга світова війна і Голокост

У вересні 1939 року Мотоль зайняла Червона армія. Після окупації Мотоля німецькими військами 26 червня 1941 р., есесівці провели акцію зі знищення єврейського населення (2-3 серпня 1941 р.) Дорослих чоловіків вивели в напрямку села Осовниця (2 км на захід від Мотоля), старих, жінок і дітей повели в бік села Каліли в урочищі Гай (0,5 км від Мотоля). Єврейська громада Мотоля, яка налічує майже 3 тис. осіб, перестала існувати за кілька днів. Вціліли лише 23 людини.


Пам'ять

У 2004 році з ініціативи нащадків мотольских євреїв з США вдалося обгородити старе єврейське кладовище в Мотолі. На кладовищі, такому ж старому, як і єврейська громада Мотиля, збереглося кілька мацев. Засноване в XIX ст. нове кладовище було зруйноване в радянський період, від нього не залишилося й сліду. Зараз на цій території росте ліс.

У 2010 році у співпраці з єврейською громадою Пінська і співробітниками Музею білоруського Полісся в будинку Хаїма Вейцмана організована виставка. Були представлені побутові речі довоєнного періоду, які раніше ніде не виставлялися - свічники, таця, соусниця, скринька, молитовники, ступки з товкачами, шевський ящик з колодкою, пристосування для віджиму білизни, чорнильний прилад. Крім того, була виставлена картина художника Аркадія Шустермана (написана на пленері до 65-річчя знищення євреїв Білорусі), на якій зображений найстаріший єврей-уродженець Пінська, Хаїм Красильський, в одязі для молитви, в талесі, ярмулці та з тіфіліном.

Варто побачити

  • Колишній Будинок Хаїма Вейцмана, першого президента Ізраїлю (зберігся частково), пров. Банний
  • Єврейське кладовище (XVII ст.)
  • Спасо-Преображенська церква (1888)
  • Борисоглібська каплиця (1986)
  • Мотольський музей народної творчості, пл. Леніна

Околиці:

Іванове (20 км): місце мученицької смерті св. Андрія Боболи (1657); костел Воздвиження св. Хреста (1848); Покровська церква (1901); муровані єврейські будинки (поч. ХХ ст.); пам’ятник на місті страти на вул. Інкубаторній; пам’ятник на місті масових розстрілів євреїв із Іванового та Мотоля у Рудському лісі

Хомськ (29 км): пам'ятники на місці масових страт і колишньому єврейському кладовищі

Телехани (45 км): колишній дерев'яний молитовний дім, нині житловий будинок; дерев'яні будівлі; садиба (XIX/XX ст.); церква Св. Трійці (1934); канал Огінського; єврейське кладовище з кількома надгробками; пам'ятник на братській могилі в урочищі Гречище

Дорогичин (50 км): колишній єврейський готель, в якому зупинялася Голда Меїр (1912); хедер; будинок фармацевта і кузня; 2 пам'ятники на місцях страти; церква Богоявлення (XIX ст.); неподалік, у с. Людвінове, жила Еліза Ожешко (1858-1864)

Мапа

Фотографії

Інші матеріали

Ключові слова