Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Острог - путівник

пол. Ostróg, їдиш אָסטרע

Це було в Острозі. Я був тоді молодим, день і ніч сидів у бесмедреші, вивчав Тору. Вдень, коли парафіяни розходилися, я, бувало, замикав бесмедреш і залишався наодинці з книгами…

Кравець із Любліна, єврейська народна казка
Острог - путівник

Острог, загальний вид міста
Острог, загальний вид міста

Літера Тори

Назву міста Острог на їдиші вимовляють як Остре, що в івриті можна зрозуміти як Ос Тора (літера Тори). Із такою назвою Острог мав усі передумови, аби стати важливим центром єврейської культури.

Це старе місто вперше згадується в 1100 році. в «Повісті врем’яних літ». У XIV ст. місто стало родовим гніздом князів Острозьких, які звели тут укріплений замок. У 2-й пол. XVI ст. Острог завдяки Острозькій академії, заснованій у 1576 р. князем Костянтином Василем Острозьким, називали «Волинськими Афінами», а сама Академія стала провідним осередком православної думки в Речі Посполитій. Місто відоме і знаменитою Острозькою Біблією, видрукуваною Іваном Федоровим у 1581 р., яка стала першим повним виданням канонічного біблійного тексту церковнослов’янською мовою.

 
Острозькі євреї

Середньовічні документи не містили конкретних даних про етнічний склад населення. Однак в акті поділу володінь князя Василя-Костянтина Острозького між його синами Янушем і Олександром у 1603 р. зазначається, що в місті мешкали як християни (православні й католики), так і євреї і татари. Іудеї тоді були другою за чисельністю релігійною групою в Острозі. Оскільки від 1603 р. місто поділилось на дві частини з окремими власниками (Старе місто та Нове місто), у ньому діяли дві окремі єврейські громади, які, проте, співпрацювали між собою.

Перші відомості про євреїв, що проживали в Острозі, з’являються у джерелах від XIII ст., але динамічний розвиток єврейської громади почався у 2-й пол. XVI століття. У тому часі єврейський квартал в Острозі розбудувався на південний схід від міського ринку. У 1603 р. в Острозі зареєстровано 73 євреї, а у 1629 р. – вже 229. Наприкінці 40-х рр. XVII ст. єврейська громада Острога нараховувала вже близько 1,5 тис. осіб. Острозький кагал як найчисельніша і найважливіша єврейська громада Волині репрезентувала євреїв волинської землі на Сеймі чотирьох земель (разом із Луцьком, Володимиром Волинським, Ковелем і Дубном).

 
Магарша та інші великі рабини


Острог як осередок важливої та значної єврейської громади приваблював видатних рабинів. Від початку XVI ст. у місті діяла єшива. Першим рабином Острога, ім’я якого нам відоме, був Калман бен Яків Габеркастен, а його наступником – Соломон бен Єзехель Лурія (1510–1573), відомий як Магаршал. У єшиві викладав і автор книги «Шла» (скорочення від «Шене люхот га-беріт», івр. Два скрижалі Заповіту) кабаліст Ісайя Горовіц (1565–1630). Ще одним видатним діячем був Самуель Едельс, відомий як Магарша (скорочення від Море(й)ну га-рав рабі Самуель Едельс – івр. Наш наставник та учитель рабин Соломон Едельс). На його честь головна синагога Острога називалась синагогою Магарша.

Острог, єврейський цвинтар
Острог, єврейський цвинтар

Самуель Еліезер Едельс (1555–1631) – один із найвидатніших рабинів, експертів з єврейського права і коментаторів Талмуду своїх часів. Був одружений із донькою рабина Познані рабі Моше Гальперіна. Його теща Ейдля на свої кошти утримувала протягом 1585–1605 рр. єшиву в Познані, яку очолював її зять. Під прізвиськом Едельс, утвореним від імені тещі, глава єшиви став відомий єврейському світу. Від 1605 р. став рабином Хелма, згодом – Любліна, а від 1624 р. і до кінця життя був рабином Острога. В Острозі Едельс заснував єшиву, що стала великим європейським центром талмудичної вченості. За свої кошти Едельс у 1611–1612 рр. відремонтував синагогу та прибудував до неї жіноче відділення, що перетворило синагогу на найбільшу на Волині.

На противагу поширеній тоді практиці вивчення насамперед кодексу галахічного права «Шулхан Арух» із XVI ст., Едельс наполягав на необхідності ретельного вивчення ранніх джерел. Був відомий добротою і безкорисливим бажанням допомогти ближньому. На одвірку дверей будинку Едельса (згорів у 1889 р.) був викарбуваний вірш із книги Йова: «Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому» (Йов 31:32) – девіз, яким Едельс керувався протягом усього життя.

У 1600–1602 рр. видав свій коментар до більшості трактатів Талмуду: «Хід(д)уше(й) галахот» (івр. Нотатки щодо права) та «Хі(д)уше(й) аґґадот» (івр. Нотатки щодо історій), де роз’яснюються оповідні фрагменти Талмуду: історичні розповіді і перекази, притчі, афоризми та етичні сентенції мудреців. У класичних виданнях Талмуду вони друкуються в додатку поруч із коментарями Соломона Лурії (Магаршал) і Магарама з Любліна. Рабин Самуель Ейдельс помер у Острозі 20 листопада 1631 р. і похований на місцевому кладовищі.

 

Іще одним знаменитим ученим, пов’язаним із Острогом, був Давид бен Самуель га-Леві (1586–1667), рабин і галахіст. Відомий під акронімом טַ"ז, ТАЗ – за початковими літерами його головної праці «Туре(й) Загав» (івр. Золоті рядки). У 1641 р. оселився в Острозі, де був рабином та очільником єшиви і написав свою головну працю, завдяки якій став одним із найвідоміших галахістів свого часу. «Туре(й) Загав» (видана частинами з 1646 по 1766 р.) є коментарем до окремих частин трактату «Шулхан арух». Рятуючись від погромів козаків Хмельницького, га-Леві виїхав до Моравії. У 1653 р. повернувся до Речі Посполитої, а в 1654 р. став головним рабином львівської синагоги «Золота Роза». Давид Га-Леві брав участь у Сеймі чотирьох земель і його підпис зустрічається на багатьох рішеннях і постановах.

 
Ремесло й торгівля

Острог, Острозький ринок
Острог, Острозький ринок

Оскільки Острог лежав на торговому шляху, яким на захід переганяли волів, одним із головних занять місцевих євреїв була торгівля худобою, однак серед них не бракувало ремісників та купців іншої спеціалізації. У 1-й пол. XVI ст. Острог отримав привілей на щотижневі дводенні торги (у п’ятницю та неділю) та на щорічні триденні ярмарки, які відбувались у дні св. Онуфрія, на Покрови та св. Миколая. Найпоширенішими ремеслами в Острозі наприкінці XVII ст. були гуральництво, броварство та солодівництво. Про їхнє значення свідчить велика кількість винниць, солодовень та броварень, які знаходились у місті. На 1687 р. власниками цих об’єктів були виключно євреї. Сумарно в Старому та Новому місті вони мали 144 казани. У той же час в ординатській частині міста знаходилось 17 винниць, 5 броварень та 5 солодовень. Інвентарі за 1708 та 1724 рр. свідчать про те, що серед євреїв були кравці, цирульники, ковалі, кушнірі, різники, пекарі, ливарі олов’яних виробів, склодуви, палітурники, лікарі, аптекарі.

 
Козаки і татари


В Острозі народився Натан Гановер (бл. 1610–1683) – автор хроніки «Явейн мецула» (івр. Глибоке болото). У ній записано, що за часів повстання Богдана Хмельницького за кілька днів у серпні 1648 р. у місті загинуло бл. 600 євреїв. Не менш трагічним став і наступний наїзд козаків на Острог у 1649 р., який приніс ще бл. 300 загиблих. Убитих скидали до криниці поблизу синагоги, в якій влаштовано стайню. Натан Гановер, батько якого теж був серед жертв різанини, записав, що в Острозі вціліли лише 3 євреї та 5 єврейських господарств. У документі за 1654 р. зазначено, що у Старому Острозі серед 93 заселених будинків та палаців 44 належали євреям. У 1666 р. острозькі євреї повторно вислали на Сейм чотирьох земель свого делегата.

Острозький замок
Острозький замок

Різанини часів повстання Хмельницького були великою трагедію для євреїв, що проживали в Україні, проте цифри, які наводять хронікарі з XVII ст., бувають перебільшені та до них варто підходити обережно. За дослідженнями проф. Шавла Стампфера з Єврейського університету, у 40-х рр. XVII ст. на українських землях Речі Посполитої проживало близько 40 тис. євреїв. Під час повстання Хмельницького загинула близько половина із них.


У 1687 р. було щонайменше 135 єврейських будинків із загальної кількості 390 в усьому місті. Острог постраждав і під час Північної війни на поч. XVIII століття. За інвентаризаційними актами частин Острога з 1708 р. у місті знаходилось 58 християнських та 40 єврейських будинків, а також 9 вільних будинків, 14 шляхетських садиб. 188 будинків стояли порожніми.

Серед єврейської общини Острога існував переказ, що у 1734 р., під час Гайдамаччини, за євреїв, котрих намагалися вбити повсталі селяни, заступилися місцеві татари. У пам’ять про це у Великій синагозі Острога протягом довгого часу щорічно читали пригадування про цю подію.


Синагога

У північній частині Острога знаходиться будівля колишньої головної міської синагоги. Повстала тут найімовірніше після 1627 р. на місці старої божниці.

Острог, велика кам’яна синагога
Острог, велика кам’яна синагога

Острог, фасад синагоги
Острог, фасад синагоги

Острог, інтер'єр синагоги
Острог, інтер'єр синагоги

Можливо, наріжний камінь у її фундамент заклав сам рабин Магарша. Подібність споруди до зведеної того ж року Приміської синагоги у Львові дозволяє припустити, що вона є твором того ж архітектора – автором проекту є Джакомо Медлені зі Львова. Головна зала є прямокутною, з товстими стінами з каменю та цегли. Її висота від підлоги до найвищого пункту склепіння – 11 м. У кожній із чотирьох стін знаходяться по 3 великі вікна, що символізує 12 племен Ізраїлевих. Склепіння підтримують 4 восьмикутні колони з доричними ордерами. До головної зали від заходу та півдня раніше прилягали передсінки та бабинці. З колись багатого інтер’єру божниці не залишилося нічого. Лише фотографії та описи свідків дозволяють відтворити оригінальний вигляд споруди. Синагога страждала від чергових набігів та пожеж, однак вистояла як діюча культова споруда до Другої світової війни. За радянських часів використовувалася як склад хімікатів. Сьогодні стоїть порожня в аварійному стані. Група мешканців Острога докладає зусиль для врятування цієї унікальної пам’ятки.

Серед традиційних елементів оздоблення синагоги був і один цілком оригінальний: гарматне ядро, підвішене до стелі на довгому ланцюзі. За переказами, у 1792 р. російські війська вирішили взяти острозьку синагогу штурмом, вважаючи, що в ній перебувають поляки. Але ядра, які залітали в приміщення крізь вибиті вікна, не заподіяли жодної шкоди євреям усередині будівлі. Через три дні штурму єврей Елієзер вийшов із синагоги, переплив річку та попрямував до табору нападників. Він зумів переконати їх, що в місті вже немає польських військ, показав їм брід, через який можна перейти річку, після чого росіяни зняли облогу та пішли з Острога. На честь дивовижного порятунку євреї вирішили підвісити одне з ядер до стелі. Кілька ядер із тих часів зберігаються нині в Острозькому краєзнавчому музеї. У пам’ять про ці події в 7 день місяця тамуз (червень-липень) в Острозі вирішено святкувати так само радісно, як і Пурим, а в їх річницю у синагозі зачитувалась спеціально написаний текст «Мегілат Тамуз» (івр. Книга місяця тамуз).

 


Друкарні

Наприкінці XVIII ст. Острог став провідним центром єврейського друкарства в Російській імперії. Поміж 1794 та 1832 рр. тут діяло 7 видавництв. Першу із них бл. 1792 р. заснував Авраам бен Іцхак Айзик із Корця. На нього працювали: Ар’є Лейб бен Єгуда, Мордехай бен Яаков, Єгуда Лейб бен Ной Шац (складальники), Йоханан бен Шломо та Яків бен Мордехай (пресувальники) та Іцхак бен Йошуа Гешель з Порицька (ливар, друкар). Партнером Авраама бен Іцхака Айзика був Аарон бен Йона, котрий у 1796 р. відкрив іще одну єврейську друкарню, яка конкурувала не лише з місцевим видавництвом, але й із друкарнею Крюгера у Новому Дворі. Аби ошукати читачів, переконаних, що вони купують книги Крюгера, використовував друкарську печатку – монограму, яка нагадувала печатку друкаря із Нового Двору. Дуже швидко, у 1795 чи 1798 р. відкрилося ще одне видавництво, яким володів Шмуель бен Ізахар Бер Сегал, власник єврейських друкарень у Корці, Шклові та Полонному. Цю останню друкарню закрили за публікацію матеріалів польських повстанців під час Листопадового повстання у 1831 році.

 
Дослідник пам’яті

Дослідником та хронікарем цікавої історії єврейських євреїв став Менахем Мендель Бібер (1848–1923) – історик, письменник, дослідник єврейської спадщини, який із ранніх років захопився історією свого міста та накопичував матеріали для створення літературного пам’ятника єврейській громаді Острога. Одружившись у 1866 р., переїхав до Кракова, де, отримавши освіту історика, почав викладати в краківській єврейській гімназії. У вільний час працював у бібліотеках Кракова, Варшави та Вільнюса. Бібер є автором історичних романів «Ді нахт ін голес» (їд. Ніч у вигнанні, 1874), та «Вен дос лебен от гебліт» (їд. Коли життя розквітало, 1877). Наприкінці 1889 р. повернувся до Острога, де довідався, що внаслідок пожежі разом із бібліотекою було втрачено історичні пам’ятки і його матеріали. Тоді він вирішив детально вивчити написи на мацевах. В результаті такої кропіткої роботи Бібер нагромадив велику кількість важливих і цікавих документів про життя євреїв Острога за весь час існування міста аж до ХХ ст. Результати своїх досліджень він опублікував у 17 наукових статтях у різних журналах Петербурга, Москви і Варшави, у великій кількості нарисів і повідомлень у газетах. У 1902 р. у Варшаві вийшла його перша історична монографія на ідиш «Ді альте Острогер їдише вельт» (Острозька єврейська старовина), а в 1907 р. у Бердичеві друга, на івриті – «Мазкерет лі-ґедоле Острог» (Пам’яті великих рабинів Острога). У цій монографії детально описано життя і діяльність більш ніж 400 рабинів та очільників єврейської громади Острога. Крім дослідницької роботи, Бібер був ще й великим популяризатором знання про Острог та його жителів. Він написав понад 100 статей у різні газети і журнали багатьох країн світу, а також постійно викладав історію в Острозькій гімназії та єврейській школі Талмуд-Тора. Помер у 1923 р. у віці 75 років.

 
Цвинтар

Менахем Мендель Бібер знайшов свій вічний спокій на місцевому цвинтарі, вірогідно, настільки ж старому, як і місцевий кагал. На надгробку було висічено: «Уродженець Острога, наш учитель і наставник Менахем Мендель Бібер, син Ар’є Лейбуша Бібера. Світла йому пам’ять. Дослідник історії, уважний до людей. Вчитель і керівник школи. Він написав дві книги. Він наша гордість і слава!». На жаль, його могила не збереглася.

Єврейський цвинтар в Острозі
Єврейський цвинтар в Острозі

У книзі «Мазкерет Мазкерет лі-ґедоле Острог» Менахем Мендель Бібер пише, що у найстарішій частині цвинтаря находиться багато старих надгробків, але лише на двох можна прочитати написи. Він описує їх та датує 1445 та 1449 роками. Збереглася фотографія однієї з цих мацев, проте детальний аналіз, проведений проф. Анджеєм Тшцінським показує, що настільки стара дата була встановлена внаслідок помилкового прочитання і насправді мацеву встановлено у 1520 р., що й так ставить її в один ряд із найстарішими відомими надгробками з єврейськими написами у Речі Посполитій. На ньому написано: «Тут похований достойний муж, пан Менахем, син пана Еліезера, похоронений у четвер 15 дня місяця шват року 280 за короткою лічбою. Хай буде його душа зав’язана у мішечку живих».

Інші визначні острожани, прах яких покоїться на єврейському цвинтарі – Шломо бен Еліезер, Йоель Гальперін, Давид Шмулевич, Хаїм Горовіц. Та найбільш відомим похованим тут євреєм є Самуель Едельс (Магарша).

Переживши всі лихоліття і війни, кладовище стало жертвою радянського господарювання: ліквідоване в 1968 р., воно було перетворене на парк відпочинку з танцювальним майданчиком, стрілецьким тиром і атракціонами, а з надгробків вимощували доріжки у військовій частині та психлікарні. Впродовж останніх років завдяки зусиллям голови місцевої єврейської громади Григорія Аршинова парк закрили, а частину мацев, які дістали з площ та вулиць Острога, повторно встановлено на цвинтарі. Відбудовано й охель над могилою рабина Едельса. Місце поховання Магарші знову є місцем паломництва євреїв з усього світу.

 
Книга бажань


Острог двічі відвідувала етнографічна експедиція С. Ан-ського. Вона знайшла тут манускрипт «Сефер га-Хешек» (івр. Книга бажань). Це книга про цілителя (баал шема), якого звали Гілель. Він був відомим кабалістом, а у 1732–1740 роках, серед іншого, виганяв злих духів у містечках Волині та Поділля. Сефер га-Хешек є збіркою порад із народної медицини, насамперед, молитов для екзорцизму. Цікаво, що він містить не тільки приклади успішних ритуалів, але й ті випадки, в яких вигнати діббука з людини не вдалося. Така ситуація сталася в Острозі, а Гілель описує її так:

«Культур-Ліга» в Острозі


Початок XX ст. був часом виникнення нових політичних та громадських організацій. Однією з таких організацій була «Культур-Ліга», заснована у 1918 р. за ініціативою Якова Толпіна, діяча партії «Поалей Сіон», який згадував у Книзі пам’яті Острога про це так:

Острозька «Культур-Ліга» ставала все потужнішою. Вона поєднувала різні ідейні течії тих часів, але саме єврейська культура була у ній провідною. Люди, які зазвичай не проявляли інтересу до єврейської культури, змінювали свою точку зору з цього приводу. Хоча програма Ліги спрямовувалася виключно на культуру, а не на політику, більшість її прихильників походила з «Поалей Сіону» та «Бунду».

Коли утворився радянський уряд, то він почав переймати різні установи. Виникли плани поширення діяльності, але сталося цілком навпаки. Губернатор житомирського округу наказав зачинити усі єврейські школи та вечірні курси. Проте «Культур-Ліга» продовжувала роботу, а зарплати для її працівників виплачувались урядом. Якогось разу, коли до нашого міста привезли гроші, я розподіляв їх поміж учителів-євреїв, причому себе, свого батька та сестру залишив насамкінець. Але для нас уже нічого не залишилось! Хоча нам це не завадило, організації діяли, як належить, у нас був дитсадок, школа Переца та вечірні курси Бера Борохова. Крім того, ми організовували культурні зустрічі, концерти, спектаклі тощо […].

У міжвоєнний період Острог перетворився на провінційне сонне містечко, хоча розташування одразу на кордоні з СРСР призвело до того, що у місті можна було зустріти як солдатів-прикордонників, так і контрабандистів. Єврейська громада розвивала активну культурну та громадсько-політичну діяльність. Тут діяли осередки єврейських політичних партій, культурні організації, єврейська бібліотека та школа товариства Тарбут. У 1933 р. відкрито нову єшиву, названу на честь Самуеля Едельса Єшива Магарша.

 

Лікувальна справа

У 2-й пол. ХІХ ст. в Острозі працювали від 8 до 10 лікарів-іудеїв. Аби надати доступ до лікування бідним євреям, острозький промисловець Мойсей Зусман придбав велику будівлю і передав єврейській общині для організації лікарні. Заклад відкрився 16 вересня 1861 р., а головним лікарем призначили Льва Альтшулера. Лікарня мала 20 постійних ліжок та могла обслужити 100 амбулаторних відвідувань у день, діяла аптека та притулок на 4 ліжка.

Єврейська лікарня фінансувалася за рахунок добровільних пожертв. У зв’язку зі скрутним економічним становищем у 1920-х роках виникла загроза її закриття. Співробітники лікарні запропонували проводити концерти, благодійні вечори, звані обіди, а виручені від них кошти спрямовувати на лікарню. Місцем проведення заходів вибрали жіночу гімназію ім. Блудової. Завдяки проведенню 23 заходів фінансове становище закладу було стабілізоване.

Із приходом у місто в 1939 р. радянської влади єврейську лікарню закрили. Все обладнання і майно передали щойно відкритій районній лікарні. Єврейська лікарня пропрацювала протягом 78 років та була відкритою для острожан різного етнічного походження.

 
Друга світова війна та Голокост


У 1939 р. єврейська громада Острога нараховувала близько 10,5 тис. осіб. У вересні 1939 р. до міста увійшли радянські війська; тоді багатьох острожан (євреїв, поляків, українців) вивезли у Сибір. У липні 1941 р. Острог зайняли німці, які вже у перший день окупації заарештували та розстріляли 300 представників єврейської інтелігенції. У двох наступних масових екзекуціях (4 серпня та у вересні 1941 р.) страчено бл. 5,5 тис. євреїв. Тих, хто залишився живим, загнали до гетто; більшість із них загинула під час наступної масової страти 19 листопада 1942 року. Розстріли проводилися неподалік від лісового масиву Нового міста. У 90-х рр. XX ст. там поставлено пам’ятник жертвам Голокосту. Автор проекту пам’ятника – уродженець Острога Залман Шойхет.

 
Сьогодення та пам’ять


Після війни до Острога повернулося кілька десятків євреїв, що пережили Голокост, серед них – члени партизанських формувань. Більшість із них емігрувала, проте у місті й далі діє єврейська громада, яка зараз нараховує близько 30 осіб. Її лідер Григорій Аршинов домігся відбудови єврейського цвинтаря і намагається врятувати цінну будівлю синагоги. У місті діє Острозька академія, унікальний навчальний заклад гуманітарного профілю, при якій відкрито Центр юдаїки. В Острозі чимало пам’яток та місць, привабливих для туристів, яких із року на рік сюди приїжджає все більше.

 Варто побачити :

  • Синагога (ХVІ–ХVІІ ст.), вул. Едельса
  • Єврейське кладовище (ХVІ ст.), вул. Козацька
  • Острозька академія: найстарша українська науково-освітня установа (ХVІ ст.), вул. Семінарська, 2
  • Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (ХV–ХІХ ст), вул. Князів Острозьких, 4А
  • Богоявленська церква (ХV ст.), вул. Академічна, 5
  • Мурована вежа (ХІV ст.): колишня резиденція роду Острозьких, нині – Острозький краєзнавчий музей, вул. Академічна, 5
  • Кругла вежа (ХІV ст.), вул. Академічна, 5
  • Музей книги та друкарства: розміщений у Луцькій надбрамній вежі (XVI ст.). В основі експозиції – книжкова колекція краєзнавчого музею, започаткована в 1909–1912 роках. Серед рідкісних експонатів музею – Острозька Біблія Івана Федорова. Колекція налічує близько 3 тис. експонатів, половина з яких – рукописи, латинські та кириличні стародруки XVI–XVII ст., вул. Папаніна, 5
  • Татарська надбрамна вежа (ХVІ ст.), вул. Татарська, 65
  • Музей нумізматики, просп. Незалежності, 11
  • Житлові будинки ХІХ ст., у т.ч. будинок лікаря Воблого (вул. Героїв Майдану, 10); будинок Вайнтраубе (вул. Героїв Майдану, 4); будинок Шейненберга (просп. Незалежності, 45); будинок Шейнфайна (вул. Героїв Майдану, 2)

 

Околиці

Межиріч (5 км): чоловічий Свято-Троїцький монастир (ХІІІ ст.)

Новомалин (12 км): залишки замку князів Малинських та Сосновських (XIV–XVII ст.)

Дермань (25 км): чоловічий монастир, заснований князями Острозькими, який у ХХ ст. став жіночим. Свого часу в монастирі працював Іван Федоров. Село – батьківщина відомого українського прозаїка ХХ ст. Уласа Самчука

Славута (27 км): діюча синагога, єврейський цвинтар із могилою цадика Моше Шапіро, місця поховання жертв Голокосту, костел св. Дороти – усипальниця князів Сангушків, адміністративне приміщення і конюшня князів Сангушків, торгові ряди і ратуша.

Мапа

Інші матеріали

Ключові слова