Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Береле Ламєд-Вав Цаддиким

Із єврейських майсів,

повісті з Юзефова Білґорайського базовані на Ізкор-Бух – Книзі Пам'яті євреїв із Юзефова 

скорочено, поліпшено та прокоментовано

Яроном Каролєм Беккером

Synagoga w Józefowie Biłgorajskim
Synagoga w Józefowie Biłgorajskim (Фотограф: nieznany)

То що, вистачить ходити коло і навколо та мудрувати. Настав час поговорити про справжні дива, а не про якісь там «притягнуті за вуха», сумнівні у своєму «надприродному єстві». Для цього розповім Вам про Ребе Береле Хашамаша (іврит: шамаш) із Юзефова – одного з 36 праведників Ламєд-Вав Цадиким, завдяки яким існує світ.

Жив-був у Юзефові чоловік із чистим та чесним серцем, якого звали Береле. Береле був доглядачем (шамашем) Юзефовського Бет-Мідраш (Талмудичного Дому при синагозі, що також міг розташовуватися в одному з нею будинку за принципом: навчання Торі поблизу з місцем поклоніння). Він не мав якихось особливо амбітних вимог або претензій до життя. Не відрізнявся тим, що мріяв про славу або владу. До щоденних обов’язків Береле належало: будити вірних Юзефовської громади до ранкової молитви, піклуватися про те, щоб святе місце було тепле, чисте і ясне, а також опікуватись мандрівниками здалека, щоб вони мали на ніч дах над головою. Шамаш підходив до своїх обов’язків сумлінно, працюючи з щирим серцем. І все-таки саме його, як Ви переконаєтесь пізніше, торкнувся Божий палець.

Проте давайте не лізти поперед батька в пекло.

Одного прекрасного дня в Юзефові з’явився єврей із Томашова-Любельського зі своєю сліпою дружиною. Як не дивно, вони шукали не синагогу, і не місце переночувати. Метою їхнього візиту був шамаш Береле, до якого вони мали незвикле прохання. Звернулися до нього за настановою рабина з Белжця, який був твердо переконаний, що допомогти бідолашній незрячій дівчині може тільки Береле.

Почувши таке, шамаш від несподіванки впав на коліна, почав тремтіти мов у пропасниці від страху та голосити: «Чому рабин з Белжця звалив це саме на мене? Хто я? Що я? Лише бідний шамаш, жебрак. Ну що заради Бога я можу зробити? Взагалі нічого. Все, на що я здатний, будити євреїв до ранкової молитви, до служби Божої…»

Врешті-решт, Береле звернувся до приїжджих: «Що мені Вам сказати? Я не знаю. Не гайте часу, повертайтеся до рабина з Белжця та передайте йому, що шамаш із Юзефова не має найменшого поняття, про що іде мова. І взагалі, дайте мені спокій…»

Рабин із Белжця, коли побачив тих бідолах перед собою вдруге, вибухнув: «Я ж вам казав – кричав – що Вам треба було звернутися до шамаша з Юзефова. Лише йому під силу Вам допомогти!»

Не маючи іншого вибору, безталанні з Томашова-Любельського знову попрямували до Юзефова. Цього разу, коли стали перед шамашем, присягнули, що з місця не рушать, навіть якщо будуть змушені цілий рік спати просто неба.

Береле у розпачі благав: «Реб Ід, добрий чоловіче, я всього-на-всього простий, нікчемний шамаш. Ну що я можу для Вас зробити?» Подружжя у відповідь товкли своє: «Рабин із Белжця велів нам іти до тебе, тому що ти єдиний допоможеш нещасній жінці побачити світло Боже. Змилуйся над нею, святий чоловіче!»

Почувши такі слова, шамаш підняв руки до неба і, не даючи волі сльозам та стогонам, що роздирали йому груди, звернувся до Бога: «Наші проблеми такі неосяжні, такі безкінечні, як вигнання євреїв. Звідки мені чекати на допомогу?!»

Томашовський єврей не кидав слова на вітер, вони з жінкою не залишали Бет-Мідраш ні вдень, ні вночі. Врешті добре серце шамаша не витримало їхніх поневірянь – потурбувався, щоб люди мали якесь пристойне місце голову на ніч притулити.

І ось удосвіта, коли Береле повернувся після свого ранкового обходу, розбудивши всіх вірних до ранньої молитви, у пустому Бет-Мідраш з’явилося подружжя з Томашова. Побожна дівчина впала на коліна, обняла руками ноги Береле, як біблійна Хана в Шило міцно притулялася до ніг священика Елі, та залементувала: «Як довго ти ще будеш знущатися наді мною?! Як довго?! Закликаю тебе, допоможи мені!»

М’якосердий шамаш не міг встояти перед такими благаннями, тим паче, помітивши в очах дівчини кришталево чисті сльози, що крупними краплями котилися по її білих щічках та падали на землю. Тоді він знову підняв руки до неба та вигукнув: «Боже Всесильний, я хочу тебе запитати! Чому ти дав мені таке велике серце, що б’ється у мене в грудях, коли мої руки такі слабкі та безпомічні… Дай мені зрозуміти, як учинити з цією бідачкою?» І раптом, трапилось щось незрозуміле. Хто його знає, що змусило Береле до наступного руху, але він засунув руку до задньої кишені, дістав звідти червону хустку та витер нею сльози ридаючої…

Наступного дня Томашовського єврея та його жінку як корова язиком злизала. Пізніше розповідали, що дівчина, побачивши сонячне сяйво, танцювала всю дорогу від головної площі у Юзефові до Томашова, в той час як її чоловік тюпав за нею, сповіщаючи на повний голос: «Дива, дива в Юзефові!»

Мапа

Рекомендоване

Фотографії

Ключові слова