Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Юзефув Білгорайський - путівник

пол. Józefów Biłgorajski, їдиш יוזעפוף

Юзефув Білгорайський - путівник
Ринок у Юзефові, 1906, репродукція з Ян Ґурак, Podcieniowa zabudowa miasteczek Lubelszczyzny (Підтіньова забудова містечок Люблінщини), Замость 1996

 У розташованому біля Юзефова селі Гамерня можна побачити мальовничо порослі лісом руїни старої паперової фабрики. Її засновано у середині XVIII ст. над річкою Сопот, біля кузні та ливарні міді. Щороку тут вироблялося (переважно з лляних ганчірок та рослинних волокон, аби зберегти довколишні ліси) 4 тисячі риз шляхетного паперу з гербом Замойських, оскільки заснований у 1725 р. Юзефув належав до ординації Замойських.

Папір та друк

У розташованому біля Юзефова селі Гамерня можна побачити мальовничо порослі лісом руїни старої паперової фабрики. Її засновано у середині XVIII ст. над річкою Сопот, біля кузні та ливарні міді. Щороку тут вироблялося (переважно з лляних ганчірок та рослинних волокон, аби зберегти довколишні ліси) 4 тисячі риз шляхетного паперу з гербом Замойських, оскільки заснований у 1725 р. Юзефув належав до ординації Замойських.

Євреї мешкали в Юзефові від початку існування міста і становили більшість мешканців. Інвентар 1789 р. перелічує в Юзефові 70 єврейських будинків.

Шая Вакс, один із орендарів папірні, біля 1820 р. запросив до Юзефова спеціалістів з друкарні в Славуті, що на Волині, та запустив нову друкарню, яка використовувала власний папір. Друкарня стала одним із найважливіших поліграфічних закладів Царства Польського. Книги на їдиш та офіційні бланки експортувалися до інших польських земель, Росії, Молдови, Валахії та навіть до Стамбулу. Папірня та друкарня після чергових пожеж і паводків знову й знову відбудовувалися та діяли до кінця XIX століття. Від 1865 р. друкарню в Юзефові тримали також брати Барух і Шломо Зецер, які з часом стали власниками й першого закладу, а уродженці міста Моше і Мендель Шнайдмессер (Шнайдермессер) відкрили дві друкарні у Любліні.

Життя кагалу

Ймовірно, між 1734 та 1744 р. в Юзефові збудовано першу дерев’яну синагогу та закладено єврейський цвинтар. Протокол вимірювань міста Юзефова з 1785 р. перелічує об’єкти, що належали кагалові: дерев’яну божницю, лазню, єврейську школу та дім рабина. Єврейський квартал розвивався з південного боку від ринку.

Дерев’яна синагога, що стояла у південно-західній частині поселення, згоріла в 1850 році. Сучасна будівля синагоги в Юзефові була збудована на тому ж місці у 70-х рр. XIX ст. (на розі вулиць Ґурнічої та Круткої). Для спорудження барокової божниці було використано вапняк із місцевої каменоломні. Будівлю зведено на прямокутному плані; зі сходу вона мала двоповерхову чоловічу молитовну залу, а з заходу раніше розташовувалася прибудова з передсінком на першому поверсі та жіночою залою на другому (розібрана в 1945 р).

У молитовній залі частково збереглася кам’яна ніша на арон га-кодеш, а на стінах – ряд аркадних ніш. У 1941 р. синагога була сплюндрована нацистами. Після війни будівля використовувалася місцевим кооперативом як склад. У 1964 р. дах будівлі обвалився та знищив оригінальне перекриття. Нині, після ґрунтовних ремонтів у 1985–1991 і 2014 рр., у колишній синагозі знаходиться громадська бібліотека та міні-готель.

Synagoga w Józefowie, obecnie Miejska Biblioteka Publiczna, 2015, fot. Monika Tarajko, zbiory cyfrowe Ośrodka „Brama Grodzka - Teatr NN" - www.teatrnn.pl
Синагога в Юзефові, нині міська бібліотека, 2015, фото Моніка Тарайко, цифрова колекція Осередку «Брама Ґродзька – Театр NN» – www.teatrnn.pl
Synagoga w Józefowie, 1955, zbiory Miejskiej Biblioteki Publicznej w Józefowie
Синагога в Юзефуві, 1955, колекція міської публічної бібліотекиj в Юзефові

 

Rabin Szalom Józef Hercsztark, reprodukcja z „Sefer zikaron li-kehilat Jozefof we-li-kedoszejha", red. Azriel Omer-Lemer i Dawid Sztokfisz, Tel Awiw 1974/1975
Рабин Шалом Юзеф Герцштарк, репродукція з «Sefer zikaron li-kehilat Jozefof we-li-kedoszejha», ред. Азріель Омер-Лемер та Давид Штокфіш, Тель-Авів, 1974/1975

Надгробок для Тори

На південь від синагоги знаходиться єврейський цвинтар, заснований у середині XVIII століття. Кіркут був обгороджений кам’яним муром із брамою з боку міста. Мацеви виготовляли з каменю, що добувався в сусідній каменоломні. Нині на цвинтарі знаходиться біля 400 мацев. Найстаріші надгробки (з 1762 р.) знаходяться праворуч від входу. На юзефовському кіркуті можна прослідкувати окремі скупчення могил чоловіків та жінок та побачити унікальний надгробок Тори з 1842 року. Найбільше мацев походит ь із 1907–1940 років. На наймолодших збереглися сліди поліхромії. Розташування мацев на цьому цвинтарі відрізняється від традиційного, оскільки вони спрямовані написами на захід, а не на схід. Під час Другої світової війни цвинтар був сплюндрований. Нині некрополь належить Фундації охорони єврейської спадщини, яка у 2015 р. відновила навколо нього огорожу.

Поблизу цвинтаря знаходиться одне з найцікавіших місць Юзефова – каменоломні, які діяли тут від XVIII ст., тобто як мінімум від початку існування містечка. Колись це була велика скеляста гора, а сьогодні більшість каменю вже видобуто, внаслідок чого утворився мальовничий скельний простір.

Macewy na cmentarzu żydowskim w Józefowie, 2015, fot. Monika Tarajko, zbiory cyfrowe Ośrodka „Brama Grodzka - Teatr NN" - www.teatrnn.pl
Мацеви на єврейському цвинтарі в Юзефуві, 2015, фото Моніка Тарайко, цифрова колекція Осередку “Брама Ґродзька – Театр NN” – www.teatrnn.pl
Macewa na cmentarzu żydowskim w Józefowie, 2009, fot. Piotr Sztajdel, zbiory cyfrowe Ośrodka „Brama Grodzka - Teatr NN" - www.teatrnn.pl
Мацева на єврейському цвинтарі в Юзефуві, 2009 , фото Пьотр Штайдель, цифрова колекція Осередку “Брама Ґродзька – Театр NN” – www.teatrnn.pl

Провидець із Юзефова

В Юзефові народився знаменитий хасидський рабин Яків Іцхак Горовіц (1745–1815), котрий став відомим як Провидець із Любліна (Хозе). Його батько Елізер був юзефовським рабином. Молодим хлопцем Іцхака посватали з донькою краснобрудського корчмаря, але незабаром після шлюбної церемонії він вирушив у мандрівку дворами хасидських цадиків. Навчався у відомих рабинів: Шмельке Горовіца в Синяві, Дов Бера у Межиріччі, Іцхака Меїра в Бердичеві та зрештою у Елімелеха в Лежайську.

Після конфлікту з лежайським цадиком Яків Іцхак заснував власний хасидський двір. Навчав спершу в Ланьцуті – в передсінку місцевої синагоги збереглась його молитовна кімната. У 90-х рр. XVIII ст. він переїхав до Любліна, де його слава досягла вершин. Мешкав спершу на Веняві, передмісті, а потім на центральній вулиці єврейського міста – Широкій. Перебував у постійному конфлікті з головним люблінським рабином, опонентом хасидизму, Азріелем Горовіцем, відомим як Залізна Голова.

З життям та діяльністю Провидця з Любліна пов’язано багато красивих легенд. Одна з них стосується обставин його смерті. Це сталося в часи наполеонівських війн, які кілька хасидських цадиків хотіли перетворити на біблійну війну Гога і Магога, а в результаті прискорити пришестя Месії. За хасидськими переказами, про це стали молитися троє рабинів: окрім Іцхака Якова Горовіца також Менахем Мендель із Риманова, прихильник Наполеона, і Магід із Козєніц, опонент французького імператора. За короткий час усі троє померли. За легендою, це була кара за гріх гордині, яка проявилась у тому, що левітуючого в молитовному екстазі Провидця кинуло на вуличну бруківку з висоти третього поверху. Охель Якова Іцхака Горовіца знаходиться на старому єврейському цвинтарі в Любліні.

Традиція та освіта

За загальним переписом населення у 1921 р. серед 1344 мешканців Юзефова єврейську національність задекларували 1056 осіб. Більшість єврейських мешканців містечка була релігійною. У міжвоєнний період єврейським кагалом керували представники ортодоксальної спільноти, що належали до партії Аґудат Ізраїль. Кагал утримував релігійну школу Талмуд-Тора та єшиву, в якій навчалося біля 50 осіб (в т.ч. з інших міст). У 1926 р. товариство релігійних сіоністів Мізрахі відкрило релігійну школу для дівчат Бейт Яаков. Важливими місцями для громадського життя містечка були й штіблех, хасидські доми молитви. В Юзефові конфліктували інтереси багато хасидських династій із Польщі та Галичини. Лише під кінець 20-х рр. ХХ ст. в Юзефові були зареєстровані світські організації, такі як ге-Халуц чи Бунд.
Grupa uczniów ze szkoły „Tarbut", reprodukcja z „Sefer zikaron li-kehilat Jozefof we-li-kedoszejha", red. Azriel Omer-Lemer i Dawid Sztokfisz, Tel Awiw 1974/1975
Група учнів зі школи «Тарбут», репродукція з «Sefer zikaron li-kehilat Jozefof we-li-kedoszejha», ред. Азріель Омер-Лемер та Давид Штокфіш, Тель-Авів 1974/1975
Dom podcieniowy w Józefowie, 1935, fot. J. Świeży, reprodukcja z J. Górak, „Podcieniowa zabudowa miasteczek Lubelszczyzny", Zamość 1996
Будинок з підтінями в Юзефові, 1935, фото Ю. Свєжи, репродукція з Ян Ґурак, Podcieniowa zabudowa miasteczek Lubelszczyzny (Підтіннева забудова містечок Люблінщини), Замостя 1996

Друга світова війна та Голокост

У вересні 1939 р. на кільканадцять днів містечко зайняла Червона Армія. Разом із відступаючими радянськими військами на схід зуміли втекти й кілька сотень юзефовських євреїв. У березні 1941 р. гітлерівці утворили в Юзефові гетто для єврейського населення з містечка й околиць. Потрапило сюди й близько 600 осіб, виселених із заходу Польщі. У гетто запанував голод, ширилися епідемії. У травні 1942 р. група гестапівців розстріляла в містечку понад 100 євреїв. Найбільша масова страта відбулася 13 липня 1942 р., коли кілька сотень молодих чоловіків було вивезено до таборів примусової праці в Любліні, а понад 1500 осіб, переважно жінок, дітей та старих, було розстріляно на Вінярчиковій горі. Місце страти обгороджене, позначене меморіальним каменем. У Юзефові до нечисленних євреїв, які залишилися після розстрілу, були приєднані мешканці довколишніх поселень. Проте страти продовжувалися й далі: 21 жовтня 1942 р. було розстріляно 70 євреїв, а на початку листопада 1942 р. останніх мешканців гетто було вивезено до табору смерті Белжець. Пережити війну вдалося небагатьом. Історію Голокосту в Юзефові описав Крістофер Р. Браунінг у книзі «Прості люди. 101-й поліцейський резервний батальйон та „остаточне вирішення” в Польщі».

1 червня 1943 р. гітлерівці спробували здійснити пацифікацію Юзефова, бомбардуючи місто, але були стримані акціями підрозділів Армії Крайової. 24 липня 1944 р. до міста ввійшла Червона Армія, визволивши його від німецької окупації.

Кар'єр в Юзефуві, 2008, фото Йоанна Зетар, zbiory cyfrowe Ośrodka „Brama Grodzka - Teatr NN" - www.teatrnn.pl
Кар'єр в Юзефуві, 2008, фото Йоанна Зетар, цифрова колекція Осередку “Брама Ґродзька – Театр NN” – www.teatrnn.pl

 

Варто побачити

  • Синагога (1870), вул. Крутка
  • Єврейський цвинтар (XVIII ст.)
  • Ратуша (1775), Ринок
  • Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1886), вул. Войска Польскєґо, 11
  • Каменоломні, на південь від центру міста

Околиці

Ґурецко Косьцєльне (6 км): 5 туристичних шляхів; модриновий костел св. Станіслава (1768); капличка «На воді» (XVII ст.); 500-літні дуби

Гамерня (7 км): заказник «Чортове поле»; руїни ординацької паперової фабрики (XVIII ст.)

Бондиж (13 км): два дерев’яні водні млини (ХІХ ст.); сільська лазня (1928); дерев’яний костел Божого Провидіння (1948-1949); Музей Світової спілки солдатів Армії Крайової; садибний комплекс та дерев’яний водний млин (1936) в Адамуві

Терешполь (13 км): садибно-парковий комплекс у Панасувці (ХІХ ст.); церква, нині костел Матері Божої Ченстоховської (1851); дерев’яна будівля школи

Осухи (13 км): найбільший партизанський цвинтар у Європі, який виник після битви військ Армії Крайової та Батальйонів Хлопських із німцями 25–16 червня 1944 р.

Лукова (10 км): будівля ради ґміни та арешт (1905), приклади російської архітектури з останніх років царської імперії; костел Успіння Пресвятої Діви Марії (ХІХ ст.), дерев’яна плебанія, будинки органіста та вікарія

Краснобруд (16 км): комплекс домініканського монастиря (XVII/XVIII ст.): Краснобрудська Кальварія, Музей сакрального мистецтва, дерев’яний шпихлір (1795), пташник, дерев’яна каплиця «На воді» (ХІХ ст.); каплиця св. Роха (1943); два єврейські цвинтарі (сер. XVI ст., поч. ХІХ ст.); палац Лещинських (XVIІІ-ХІХ ст.), сьогодні дитячий санаторій ім. Януша Корчака

Кособуди (17 км): дерев’яні будинки і кузня (ХІХ/ХХ ст.); мурований заїзд (сер. ХІХ ст.); уніатська церква, сьогодні костел св. Анджея Боболі (1842–1848)

Сусєц (22 км): костел св. Йоана Непомуцького, дерев’яний водяний млин (1925), чотири піші туристичні шляхи

Томашув Любельський (33 км): модриновий костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1627); єврейський цвинтар (XVII ст.) з охелем трьох томашовських цадиків, пам’ятником на честь загиблих та стіною плачу; дерев’яна «Чайня» (1895); православна церква св. Миколая (1890); Регіональний музей; Дім пам’яті комуністичного терору

Нароль (35 км): палац з італійським садом (XVIII ст.); костел Народження Пресвятої Діви Марії (1790); греко-католицька церква (1899) та цвинтар з кам’яними брусненськими хрестами; єврейський цвинтар (ХІХ ст.)

Белжець (40 км): Музей – місце пам’яті (у 1941–1943 роках табір смерті для єврейського населення, в якому загинуло близько 600 тис. осіб); греко-католицька церква св. Василія (1756); костел Матері Божої Королеви Польщі (1912)

Ярчув (46 км): дерев’яна греко-католицька церква (1755), сьогодні костел св. Станіслава, єпископа; Регіональна палата

Раханє (50 км): залишки замку (XVII ст.); садибний комплекс: особняк, шпихлір, головна брама і фрагмент парку (XVIIІ ст.); парафіяльний костел (2 пол. XVIIІ ст.); каплички (ХХ ст.); на місцевій школі знаходиться меморіальна таблиця на честь жертв нацистського терору

Лащув (55 км): руїни синагоги (1770); дім молитви, нині кінотеатр (кін. XVIIІ ст.); залишки єврейського цвинтаря (сер. XVIIІ ст.); пам’ятник на честь страчених євреїв (1990); костел святих Апостолів Петра і Павла (сер. XVIIІ ст.) з дзвіницею, плебанією, моргом та домом органіста (XIX/XX ст.); залишки палацового комплексу Шептицьких (1736–1758)

Гребенне (56 км): греко-католицька церква св. Миколая (1600); дерев’яна дзвіниця (XVII ст.); садибний комплекс (сер. ХІХ ст.), сьогодні школа

Краснобрудський ландшафтний парк; заказники «Святий Рох» і «Скшипни Острув»; торфовище в «Новінах»