З-поміж єврейських громад Волині важливе місце займав Любомль.
Поштова марка
В Любомлі, містечку на північному заході Волині, випущено першу в світі поштову марку з написами гебрейським алфавітом. У 1920-х рр. це було місто із найвищим відсотком євреїв серед міст усієї Польщі.
Євреї із Любомля
Любомль згадується в документах із ХІІІ ст., хоча поселення людей були на цьому місці й раніше. Місто почало стрімко розвиватися після припинення монголо-татарських набігів. Впродовж багатьох століть особливе значення для економіки і культури міста мала іудейська община. Рафаель Малер у своїй фундаментальній праці «Євреї ранньої Польщі в цифрах» стверджує, що в XIV ст. у Польщі, на Поліссі, Білорусі (Литві) та Холмській землі вже існувала невелика кількість єврейських громад, і як приклад наводить Любомль 1370–1382 років. В епоху Речі Посполитої Любомль був старостинським містом Холмської землі, а в єврейському адміністративному поділі – центром Бельзько-Холмського округу. Єврейська громада в Любомлі вважалася однією з найдавніших у Польщі. Будівлі в Любомлі
Єврейська назва містечка
Євреї з цього волинського поселення мали для своєї малої батьківщини назву мовою їдиш – Лібівне. У текстах на івриті також могла зустрічатися назва Лібавне чи Лібавна. А подібність звучання призводила до того, що євреї (навіть освічені рабини) часто плутали Любомль із Любліном.
Синагога
У 1510 р. (за іншими джерелами – у 1521) єврейська громада побудувала в Любомлі синагогу, одну з найкращих іудейських мурованих святинь на території Речі Посполитої. Велика синагога височіла біля оборонного валу в межах міста, в південно-західному куті ринку.
Любомль. Будинки на ринку, на задньому плані синагога
Любомльська синагога була зведена в архітектурному стилі ренесансу з рисами фортифікаційної споруди. Основна будівля мала кубічну форму; до неї прилягав нижчий бабинець. Кожна із цих двох об’єднаних будівель мала зубчасті стіни, що здіймались над лінією даху. Унікальні гравіювання на зовнішній проекції споруди надавали їй величності. Вхід через головний коридор (івр. пуліш) був прикрашений двома написами – цитатами з Біблії, нижнім: «Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Б-жий, і це брама небесна» (Буття 28:17), та верхнім: «В дім Б-га ввійдемо ми схвильовані» (Пс 55:15; в синод. перекладі – Пс 54:15). А на арках трьох великих вікон на південному боці Великої синагоги зодчі вибили такий вислів: «Які гарні твої намети, Якове, твої житла, Ізраїлю» (Числа 24:5).
Любомль, портал у синагозі
Архітектор цієї оригінальної споруди невідомий. Зовнішні стіни любомльської синагоги були оточені захисною галереєю з отворами для спостереження. На східних просторах Польського Королівства укріплені синагоги траплялися досить часто. Такі синагоги були частиною оборонної системи містечка, в якій євреї також відігравали важливу роль. Зведення синагог-фортець коштувало набагато більше, ніж будівництво звичайних.
Любомль, синагога, вид із південно-західного боку
Хоча Великою синагогою пишалось усе місто, центром релігійного життя вона не була. Місцеві євреї здалека вказували на її товсті мури, проте всередину не поспішали. […] Протягом тижня там ніхто не молився, лише в суботу збиралося кілька міньянів. Це була єдина синагога в місті, де молитва відбувалася за ашкеназійським обрядом, тоді як у решті божниць молилися, відповідно до хасидських звичаїв, у «сефардійському» стилі. […] Лише на свята, під час тих днів, коли громада має бути разом, люди інстинктивно збирались у Великій синагозі. […] Два місяці на рік, в Елул і Тішрі, велич синагоги притягала тисячі вірян. На свято Рош га-Шана старовинні покрови з Тори розвішували на стінах. Між вікон натягали дріт та на ньому вішали покрови, які блищали сріблом і золотом, переливалися пурпуром та блакиттю. […] У жодному іншому місці шофар не був настільки великим і закрученим, як у Великій синагозі. Ніде більше не було настільки старої книги Пінкас, із записаними іменами тисяч померлих, ніде більше не зберігалось так багато сувоїв Тори. […] Незабутнім був вигляд синагоги під час свята Сімхат Тора, заповненої єврейськими чоловіками, жінками і дітьми, а також християнами, які прийшли побачити юдейське свято. Неповторне видовище – сотні євреїв, що несуть сотні сувоїв Тори і танцюють у процесії.
Привиди Великої синагоги
«Книга пам’яті Любомля» наводить легенду, за якою душі померлих вночі приходять до Великої синагоги молитися. Вона була дуже популярною серед єврейського населення Східної Європи. Наприклад, відомий письменник Шолом Алейхем у своєму творі «З ярмарку» писав: «Із холодної синагоги вириваються приглушені голоси, дивні схлипуючі голоси. Це моляться мерці. Адже мерці щосуботи ночами моляться в холодній синагозі, збираються в міньян і моляться. Хто ж цього не знає!». Як згадується у «Книзі пам’яті Любомля», під час довгих осінніх ночей, коли навколо завівав вітер і вили собаки, любомльські дітлахи жадібно слухали моторошні оповідки про привидів, які їм розповідали дідусі.
За спогадами Ісраеля Гармі (Гріматліхта), неподалік від центральної синагоги і бейт га-мідрашу розташовувалися окремі клойзи для груп хасидів та для ремісників. Хасидські штібли мали свої назви: Тріський, Ружинський, Коцький, Радзинський, Степанський. Наприклад, синагога Тріських хасидів була праворуч від бейт га-мідрашу.
Видатні особистості
Один із найвідоміших рабинів Любомля – Герш, служив із 1556 по 1570-ті роки. З того часу майже століття рабини громади були серед найвідоміших у Польщі. Серед них Авром Поллак – вчитель і автор багатьох книг. У кінці XVI ст. був добре знаний Моше Мес. Його книги друкувались у 1591 р. в Кракові та перевидавались у 1720 р. у Франкфурті-на-Майні, а також у 1958 р. в Лондоні та в 1964 р. у Брукліні.
У любомльській єврейській школі навчався Северин Любомельчик (1532–1612), який у зрілому віці перейшов з іудаїзму в католицьку віру і прославився в Європі як блискучий теолог і промовець. Папа Римський і польські королі доручали йому найважливіші справи. Написав багато теологічних праць і був авторитетною людиною в домініканському ордені.
Франк (Ефраїм) Розенблат (1884–1927). Уродженець Любомля, літературний критик, публіцист, доктор філософії. Отримав традиційну релігійну освіту. Захоплювався сіонізмом, але згодом приєднався до бундівського руху. В 1903 р. він був арештований, а після звільнення виїхав до США. У 1910 р. закінчив Колумбійський університет. Був економічним експертом в державних установах, генеральним секретарем «Арбетер рінг» (івр. Коло робітників), єврейської неурядової організації лівого спрямування, що займається захистом прав робітників, охороною культури їдиш та пропагуванням соціальної рівності. Літературну діяльність розпочав у 1903 р. російською мовою, а згодом перейшов на їдиш. Друкував вірші в різних періодичних виданнях, зокрема в журналі «Цукунфт» (їд. Майбутнє). В останньому він публікував також статті на соціально-політичні та економічні теми, займався літературними дослідженнями. Є автором праць про Шолом-Алейхема, Аврама Рейзена, І. І.-М. Вайсенберга, М. Вінчевского, М. Розенфельда та ін., а також про творчість російських письменників. Розенблат – один із провідних у США критиків літератури мовою їдиш початку ХХ століття.
Згідно з податковими книгами за 1564 р., у місті проживало 8 купців, 26 ремісників, об’єднаних у цехи, діяли 3 православні церкви і монастир, а також синагога. У 1564 р. єврейська община заплатила до казни 150 флоринів податку, тобто по одному флорину з особи. Євреї займались ремеслом, орендували землю, торгували зі Львовом, Києвом, Берестям, Перемишлем, Любліном та Варшавою. Сплавляли Бугом товари до Гданська та інших міст. В основному це був ліс, поташ, віск, мед, сіль, шафран, ювелірні вироби. У протоколі «Ради чотирьох земель» від 1667 р. наводиться перелік зборів на душу населення за рік. Більші містечка – і серед них Любомль – згадані окремо. Збір для нього встановлювався в сумі 8100 гульденів.
У 1847 р. тутешня єврейська громада налічувала 2130 осіб. В 1870 р. 66% мешканців становили євреї. В 1897 р. населення Любомля склало 4600 осіб, 3300 з яких були євреями. В 1898 р. серед любомльських євреїв було 349 ремісників, 52 поденники, 17 вчителів давали освіту 370 учням, 60 – відвідували Талмуд-Тору.
У період Першої світової війни, коли місто окупували австрійці, багато місцевих жителів було евакуйовано вглиб Росії, але основна маса євреїв залишилася на місці. Головою міської ради тоді обрали Давида Вейтсфрухта-Лондона, брата місцевого рабина Ар’є-Лейби Лондона.
У 1918 р., ще за австро-угорської окупації, на замовлення любомльського магістрату випущено серію марок із видами Любомля та написами чотирма мовами: польською, українською, німецькою та івритом. Це був перший випадок, коли літери гебрейського алфавіту з’явилися на поштових марках. Серед видів на марках цієї серії можна побачити синагогу та ринок.
Офіцина з південного боку палацу Браніцьких в Любомлі; Міжвоєнний період
У 1921 р. тут проживали 3328 осіб, із них 3141 – євреї. У 1931 р. євреї становили 91,3% жителів міста. У міжвоєнний період настав єврейський культурний і соціальний ренесанс. Виникло багато культурних організацій, молодіжних і спортивних клубів, розвивався сіоністський рух.
Любомль, ринок
Багато єврейських підприємств мали родинний характер, наприклад, шевська майстерня братів Мільштейнів. Відомим у всій окрузі був лікеро-горілчаний завод Райзмана і Копельзона. Багато молоді покидало свої домівки і виїжджало за кордон – до США, Палестини, Канади і Аргентини.
Частина євреїв-ремісників перебувала в підпільній Комуністичній партії Західної України і зазнавала переслідувань з боку влади. Хоча влада не допускала українців і євреїв до керівних органів, вони обиралися в магістрат і повітову раду.
Друга світова війна та Голокост
До Любомля у вересні 1939 р. спершу увійшли німці, які за кілька днів відступили за Буг. Частина мешканців, яка симпатизувала комуністам, збудувала для Червоної армії тріумфальну арку. Побачивши її, відступаючі загони польської армії провели у місті серію розстрілів. Від жовтня 1939 р. по червень 1941 р. в Любомлі панувала радянська влада. Громадська діяльність, незалежна від офіційних радянських організацій, потрапила під заборону; знищено старе єврейське кладовище. 22 червня 1941 р. до Любомля повторно ввійшли німецькі війська. В грудні 1942 р. гітлерівці організували гетто, яке включало лише кілька вулиць. У перших числах жовтня 1942 р. німці розстріляли все єврейське населення (майже 5 тис. осіб) біля цегельні, що в лісі біля с. Бірки.
Синагога діяла до початку гітлерівської окупації і була в доброму стані. У перші місяці окупації німецька влада примусила євреїв винести з синагоги всі старовинні пергаменти і книги, які нацисти спалили. Згодом у стіні святині пробили отвір, щоб туди могла заїхати вантажівка з одягом і майном розстріляних євреїв, де все це сортували і тюкували. Попри це будівля перестояла німецьку окупацію і була розібрана лише після приходу радянської влади у 1944 році.
Любомль, пам’ятник на місці геноциду євреїв Гетто не було оточене колючим дротом, але довкола стояли вартові, які пильнували, щоб ніхто його не покидав. Євреї мали бути обережними, аби випадково не вийти за межі гетто. Виходити могли лише ті євреї, яких під конвоєм виводили на роботу. Назад вони поверталися втомлені та пригнічені.
Зі спогадів Рахель Лейтхер у: Любомль. Книга пам’яті штетлу, якого вже нема, Тель-Авів 1974, Нью-Джерсі 1997
Єврейська діаспора
До 600-річчя Любомльської єврейської громади (1973 р.) в Ізраїлі побачила світ видана євреями з Любомля, які тепер мешкають в Ізраїлі, США і Канаді, об’ємна книга спогадів про це місто і його єврейську громаду. Стараннями уродженця Любомля, а нині жителя Нью-Йорка Арона Зігельмана зібрано велику кількість матеріалів та документів про його любомльських земляків. Виставка під назвою «Згадуючи Любомль» експонувалася в усіх штатах США, Єрусалимі, Лондоні і Варшаві. У 2003 р. знято документальний фільм про історію любомльської єврейської громади «Luboml. My Heart Remembers» (більше інформації на http://www.luboml.org/).
Варто побачити
Єврейський цвинтар із пам’ятником жертвам Голокосту
Костел святої Трійці (1412), вул. Самохіна, 16
Святогеоргіївська церква (XVIII ст.), вул. Незалежності, 12
Парк та флігель колишнього палацу Браницьких (XVIII ст.)
