Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

І ще одна загадкова історія про танцюючого шамаша Береле

Із єврейських майсів,

повісті з Юзефова Білґорайського базовані на Ізкор-Бух – Книзі Пам'яті євреїв із Юзефова

скорочено, поліпшено та прокоментовано Яроном Каролєм Беккером

Józefów Biłgorajski
Józefów Biłgorajski (Фотограф: nieznany)

У цьому оповіданні мова піде про мешканця Юзефова, що якось «із закінченням суботи», тобто Шабату, в середині року на початку тижня застряг у якійсь там справи в околицях Бет-Мідраш. Подиву купця не було меж, коли у вікнах святого будинку у таку пізню пору ще й у звиклий будній день він побачив світло. Придивившись більш уважніше, він помітив, що всередині були запалені всі лампи без винятку. Цікавість підігріта страхом усілякої чортівні наказували йому присунутися ближче до вікна та перевірити, що, власно, коїться у священній обителі у таку годину. Отже, через вікно наш нічний мандрівник побачив танцюючого єврея, закутаного в Таліт (молитовне покривало). Останній танцювальним кроком обходив біму як на свято Сімхат-Тора (Радість Тори), у той час як двері синагогального ковчега (Арон Ха-Кодеш) були широко відчинені. Руки чоловік тримав так, нібито обнімав ними інших людей, що танцювали з ним пліч-о-пліч. Той єврей був так охоплений танцювальним екстазом, що навіть не помітив, як хтось крадькома підлягає за ним через вікно. Мандрівник, що спостерігав за хасидом, відчув, як волосся у нього на потилиці стало диба, та з жахом кинувся геть від того страшного місця, що так і смерділо нечистим. Він ще більше переконався, що мав рацію, коли силячись утекти якнайдалі від лихого місця, він раптом опинився у самим Бет-Мідраш. Всередині будинку купець усе-таки набрався хоробрості підійти до танцюючого, замотаного в таліт, та відкрити його обличчя. Певно, ви вже здогадалися, ким був той загадковий чоловік. Ми, звісно, знаємо його, але наш нічний гість був абсолютно збитий з пантелику, тож, не маючи жодного уявлення, що діється, запитав: «Береле! Що ти тут виробляєш?» На що шамав відповів: «Не знаю. Просто мені захотілося потанцювати з сувоями Тори…» «А з ким ти танцював? Кого тримав за руки?» – не міг заспокоїтись невгамовний нічний мандрівник. «Не знаю – казав Береле – я бачив біля себе плечі інших людей. Ми сплелися руками та почали танцювати…» Після того, як мандрівник допоміг шамашу повернути книги на місце до Арон Ха-Кодеш, Реб Береле попросив його нікому не розповідати про той випадок. Ми так ніколи і не довідаємося, чи дотримав свого слова допитливий єврей чи ні. У будь-якому випадку, так чи інакше, плітки про те що сталося, просочилися й поповзли Юзефовом. Однак, незважаючи на те, або навіть завдяки тому, люди почали ставитися до свого шамаша з більшою повагою.

Реб Береле недовго жив після описаних подій. Через декілька місяців «був покликаний догори», інакше кажучи до «Лона Авраамова». Служителі Хевра Каддіша (Погребального товариства), які хоронили шамаша, після похорон стверджували, що «взагалі не відчували ваги його тіла». Їм видавалося, що це не вони його несуть…

То й що, за наших часів є люди, які танцюють з зірками, деякі навіть з вовками, а Береле Ламєд-Вав Цаддиким усього лише с книжками Тори. Він навіть знаменитістю не був, хоча зважаючи на його діяння, насправді можна повірити у те, що володів чудодійними силами. Міг Бога переконати, міг божественні мелодії передавати (Нігун), міг навіть з Богом танцювати. І ось мене знову починає турбувати одне питання: «Звідки взялись його дивовижні здібності?» Хіба, це так і залишиться таємницею. Я впевнений тільки в одному: Береле був протилежністю прислів’я «Бога не боїться, людей не поважає».

Він був добрим і для Бога і для людей. Може краще, почнемо з кінця: завдяки тому, що робив для людей, і для Бога був важливий… і дива робив. Певно…

Мапа

Рекомендоване

Фотографії

Ключові слова