Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Острина - путівник

біл. Астрына, пол. Ostryna, їдиш אַסטרין

Острина - путівник

Витоки


Перша інформація про Острину в писемних джерелах з’являється у 1450 р. в книзі Литовської метрики. У XV–XVI ст. Острина належала до королівських володінь та була центром волості Троцького повіту. У 1520 р. король Сигізмунд I Старий, заборгувавши А. Храптовичеві 500 кіп грошей, віддав йому “двір свій Острину до сплати суми на 3 роки, а потім до його смерті”. У 1641 р. містечко отримало від Владислава IV магдебурзьке право та герб.

У XVI ст. в околицях Острини вперше з’явилися татари, що було пов’язаним із даром короля Сигізмунда І Старого для Азубек-султана. Після отримання землі під Остриною Азубек започаткував рід остринських Царевичів – найвпливовішому татарському родові Великого князівства Литовського Царевичі обіймали високі посади на княжому дворі, мали право на власне військо та підпорядковувалися безпосередньо Великому князеві.

У 1795 р. Острина увійшла до складу Російської імперії та опинилася в довготривалій оренді херсонського губернатора.

У 1885 р. в Острині проживало 1210 осіб та стояло 295 будинків. У місті знаходилось волосне правління, церква, каплиця, 2 єврейські молитовні будинки, школа, 10 яток, броварня, водяний млин, чинбарні. Щонеділі відбувалися торги.

Євреї з Острини


Перші згадки про остринських євреїв походять із 1569 р.; місцева громада підпорядковувалася гродненському кагалові. У 1765 р. в Острині та околицях зареєстровано 436 платників поголовного податку. У 1897 р. тут проживало вже 1440 євреїв, що становило 59% популяції містечка.

На поч. XX ст. в Острині збудовано 2 синагоги, “холодну” і “теплу”, на місці давніших, які згоріли. Тоді ж зведено і лазню. Усі споруди збереглися донині.

Гаррі Острин Вольфсон (1887–1974) – народжений в Острині вчений, філософ, історик, професор Гарвардського університету, перший директор Центру юдаїстичних наук у США.

Своїм невтомним прагненням до науки Вольфсон нагадував єврейського гаона: днями й ночами сидів над книгами, ігнорував спокуси та розваги, які могли б відволікти його від науки. Свою першу працю опублікував ще старшокласником. Острина в очах майбутнього вченого виглядала так:

Міжвоєнний період


За даними з 1919 р. Острина нараховувала 1841 жителя, 1067 з яких були євреями. Від 1921 р. місто було центром ґміни Лідського повіту, від 1926 р. – Щучинського повіту Новогрудського воєводства Польщі. В містечку діяла, зокрема, школа Центральної єврейської шкільної організації із мовою викладання їдиш, котра знаходилася під впливом Бунду, і школа Тарбут із івритом як мовою викладання, якою опікувалися сіоністи. Наприкінці 1920-х років у довколишніх лісах почала діяти гагшара, яка готувала молодь до еміграції та заселення Палестини.

 

Музика

Друга світова війна та Голокост


Від вересня 1939 р., після входу радянських військ до Польщі, Острина перебувала в складі СРСР. У 1940 р. єврейське населення Острини становило 73% від усіх мешканців містечка. Бл. 500 євреїв проживали в селі Новий Двір за 15 км на північний схід від Острини. Із початком Другої світової війни до містечка приїхало 8 родин біженців із Варшави та Лодзі, котрих після встановлення радянської влади вивезли до Казахстану. Діяльність єврейських релігійних та світських організацій опинилася під забороною.

Німецькі війська зайняли Острину 24 червня 1941 р. Єврейське населення спіткали репресії: заборона контактів з місцевими неєвреями, примусові роботи та обов’язок носити жовті пов’язки. За свідченнями очевидців, перша акція з ліквідації єврейського населення в Острині відбулася на другий тиждень німецької окупації.


Гетто в Острині утворено в жовтні 1941 р. За різними підрахунками, в гетто перебували від 1,2 до 2 тис. в’язнів.


Ліквідація гетто почалася 6 червня 1942 р. Наприкінці жовтня 1942 р. євреїв з остринського гетто перенесено до тимчасового табору Колбасино за 5 км від Гродна, який був транзитним пунктом для євреїв по дорозі на Треблінку та Аушвіц. Кілька тих, кому вдалося вижити (Володимир Глембоціький, Шломо Боярський, Мордехай Цирульніцький) були визволені Червоною армією в 1945 р.

Мордехай Цирульніцький згадував:

Сліди присутності


В Острині на пров. Жуковського збереглися будівлі синагогального комплексу, збудовані на поч. XX ст. У колишній головній синагозі зараз будинок культури, а колишній бет га-мідраш, нині закинутий, після Другої світової війни використовувався як цех. На колишній Могильній вулиці (зараз це вул. 8 березня) збереглась територія єврейського цвинтаря, повністю позбавлена надгробків. Фрагменти мацев можна знайти поміж бруківкою біля будинку культури (колишній синагозі).

 Варто побачити

  • Синагогальний комплекс, пров. Жуковського
  • Городище (X ст.)
  • Преображенська церква (1855), вул. Гродненська, 5
  • Костел св. Терези (2001)

Околиці

Новий Двір (10 км): колишня мурована синагога (поч. XX ст.); костел Вознесіння Пресвятої Богородиці; єврейський цвинтар

Щучин (23 км): палацовий комплекс Друцьких-Любецьких (кін. XIX ст.); будівля колишнього дому молитви та єшиви, сьогодні тут магазини; єврейський цвинтар із бл. 40 мацевами; пам’ятник на братській могилі жертв Голокосту; костел св. Терези (1828); монастир піярів; церква св. Архангела Михаїла (1865); руїни цвинтарної каплиці

Озери (24 км): костел Короля Христа (1992); церква св. Духа; могила січневих повстанців; залишки єврейського цвинтаря

Васілішки (23 км): колишня синагога, тепер будинок культури (поч. XX ст.); колишні єврейські будинки; костел св. Івана Хрестителя (XVIII ст.); в сусідніх Старих Васілішках знаходиться дім Виджицьких, у якому народився Чеслав Нємен

Мапа

Інші матеріали

Ключові слова