Щодо однієї заповіді
Гаон Р' Ізраїль, хай благословенна буде його пам'ять, глава рабинічного суду Свіржа і половини Львівської округи, жив у ті ж дні, коли й Гаон, автор “Турей Захав” [Колони золота], який також починав тут із посади рабина. У Свіржі є ярмарок, який проводиться відразу після Пасхи. Шинкарі збирались наварити на Песах багато пива.
Вони продали б пиво напередодні Песаху неєвреям під розписку, щоб мати досить хорошого пива на ярмарок після Пасхи [юдеям не можна під час свята Песах бути власниками харчових продуктів, що бродили — прим. перекл.].
Гаон Р' Ізраїль почув про це і сказав: "Це перетворилось на обман — варіння напоїв після бродіння [хамец] для себе і хитрий продаж їх неєвреям". Потім він проголосив у синагозі, що нікому не дозволено варити пиво незадовго до Песаху. Будь-яка людина, яка зігнорує його слова, буде піддана остракізму. Шинкарі почули його і виконали розпорядження — всі, окрім одного чоловіка, який не сприйняв загрозу остракізму всерйоз, оскільки великий гаонім, автор “Байїт Кадаш” і Р' Ар'є Лейб, рабин Кракова і автор “Турей Захав”, який правив у Свіржі, не оголосили такої кари за цей злочин. Тому шинкар пішов і в таємниці готував свій ель.
Цей же шинкар був лихварем — позичав гроші для селян. В перший будній день Пасхи [Холь га-Моед] він узяв списки своїх боржників, трохи харчів і поїхав по селах на своєму коні. По дорозі на нього напали селяни і він зрозумів, що вони намагаються вбити його. У нього був хороший кінь, шинкар погнав його вперед і зумів від них втекти.
Ближче до обіду він відчув голод. У нього не було води, аби помити руки, а їсти з брудними руками він не хотів. Він продовжував їзду, аж поки зовсім не втомився. Згадав про те, що неподалік з гори тече струмок і подумав, що якщо він поїде до нього, то його зловлять та вб'ють грабіжники, а якщо він не поїде до струмка, то помре від голоду. Адже не було води, аби помити руки, а зігнорувати єврейський звичай мити руки перед їжею він не міг. "Хай буде що буде", сказав він собі, "бо я мушу поїсти". Він спустився до струмка і помив руки. Прийшли селяни і вбили його.
Найкращий учень Гаона Р' Ізраїля мешкав у його будинку. Гаон прокидався два або три рази на ніч, щоразу миючи руки; він наказував учневі робити те саме, і при кожній нагоді вони обговорювали Галаху. У ніч вбивства із ним був його учень, великий рабин Р' Натан, який пізніше став відомим серед євреїв. Великий проповідник, він оселився в священній спільноті Бучача і був там відомий як Р' Натан Меламед.
Після півночі почувся стукіт у двері. Гаон запитав: "Хто там?" Голос з-за дверей відповів "Це я, шинкар". Гаону видалося дивним, що до нього приходять в таку пору. Він наказав своєму учневі, нашому учителеві Р' Натанові, відкрити двері. Шинкар стояв біля входу, але вони помітили, що він був мертвий. "Чому ти там стоїш", запитав Гаон, "заходь всередину". "Ви думаєте, що я живий, але я мертвий", сказав шинкар та розповів їм усе, що з ним трапилося.
Гаон повернувся до нього і запитав: "То що ти хочеш?". Небіжчик відповів, що у верхньому світі було оголошено, що він не пройшов випробування. Господь Всемогутній вже пробачив йому всі його гріхи, тому що він освятив ім'я Боже ціною свого життя, виконуючи одну з вторинних заповідей [міцвот], встановлену усною традицією [діврей софрім]. Його душі було дозволено повернутися на своє місце походження, без нагляду з боку демона чи ангела. Коли він прибув до воріт неба, янгол сказав: "Стій, адже я знаю, що ти був підданий остракізму Р' Ізраїлем". Ангел був проінформований, що вбитий може увійти за умови, що він матиме письмову довідку від рабина про скасування покарання. "Я прийшов", сказав шинкар до рабина, "просити довідку, що моя душа звільнена від остракізму".
Рабин запитав: "Чи я настільки важливий у тому світі? Я ні багатий, ні рабин великого міста". Небіжчик відповів: "Не кожен чоловік заслуговує на двоє скрижалей" [Берахот 8: образний вислів, що означає подвійний успіх, і в Торі, і у визнанні]. Гаон запитав: "Звідки ти знаєш, як говорити в цій манері?" (адже шинкар був неосвіченим). Він відповів: "Тепер ви можете запитати мене про будь-який фрагмент Тори і я зможу інтерпретувати його". Він додав, що коли йому сказали принести лист від рабина, вони розмовляли про нього з двома Р'ми, які шанобливо говорили про Р'Р' Ізраїля. Рабин скасував остракізм.
Рабин запитав небіжчика, хто його вбив. Той відповів, що це троє селян з такого-то села і назвав їх імена. Він додав, що його списки боржників сховані в хліві одного з убивць. Рабі сказав: "Спочивай з миром" і попрощався з ним.
Наступного ранку рабин попросив прийти дружину убитого і сказав їй, що її чоловіка поранили біля гірського струмка і порадив їй відправити віз із двома чоловіками, аби привезти його додому. Дружина розплакалась, одразу найняла віз і відправила кількох людей привезти його. Після прибуття вони знайшли мертве тіло. Вони поклали його на віз і привезли до міста.
Його дружина скрикнула від жаху і в сльозах прийшла до рабина зі словами: "Мій рабин сказав, що він пошкодив собі стегно, але ж він мертвий." Рабин відповів: "Я знав, що це так, але я хотів позбавити тебе поганих новин. Саме тому я сказав тобі відправити віз із чоловіками, щоб привезти його додому". Він додав, що вбивцями є троє чоловіків із такого-то села, списки боржників заховані в хліві одного з чоловіків, і звати його так-то.
Коли новина досягла замку, губернатор розпорядився, щоб тіло вбитого виставили на ринковій площі. За звичаєм, той, хто знав убивцю (убивць), мав вийти вперед. Ніхто не вийшов, і тому похорони вбитого шинкаря продовжились.
Тоді дружина вбитого прийшла до губернатора і повідомила йому, що вона знає імена убивць і що списки боржників чоловіка заховані в хліві одного з них, і що його ім'я було таке-то. Губернатор негайно направив вершників заарештувати вбивць і знайти списки боржників. Вбивці, розуміючи, що вони не мають іншого вибору, крім як зізнатися, так і зробили. Губернатор за це їх стратив. Нехай Господь помститься за кров, яку ми втратили.
Всюди, де він ходив і проповідував, наш учитель, великий рабин і проповідник Р' Натан із Бучача, учень Гаона Р' Ізраїля, докоряв тих, хто легковажно ставився до миття рук. В кінці кожної проповіді він розповідав цю ж історію. В кінці він додавав: "Якщо душа людини отримує прощення та вхід на небеса за одну лише вторинну заповідь, базовану на усній традиції, то тим більше той, хто дотримуватиметься усіх заповідей Тори, отримає місце в прийдешньому світі".
Шмуель Йосеф Аґнон
Переклад англійською Адам Праґер
Переклад українською виконано для проекту Shtetl Routes