Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Шляхами штетлів. Об'єкти єврейської культурної спадщини в транскордонному туризмі

Театр NN

Столін - Карта історико-культурної спадщини

Столін, Столін [біл.], Столин [рус.], סטולין [іврит], Stolin [пол.].

Столін – місто в Брестській області Білорусі, адміністративний центр Столінського району. Місто розташоване вздовж річки Копанець до її впадіння в річку Горинь, в 15 км від кордону з Україною. Населення міста налічує 12 395 осіб (2013 р.).

Церква Вознесіння Господнього в Століні (1938 рік)
Церква Вознесіння Господнього в Століні (1938 рік) (Фотограф: Вершицька, Тамара)

 

Площа району складає 3342 км2. На його території 98 населених пунктів (2003 р.). На заході район межує з Пінським, на півночі – з Лунинецьким районом Брестської області, на сході – з Житковицьким і Лельчицьким районом Гомельської області, на півдні з Зарічненським, Дубровицьким і Рокитнівським районами Рівненської області України. По південному району проходить державний кордон Республіки Білорусь.

Територія району знаходиться в зоні Білоруського Полісся. Рельєф місцевості в основному рівнинний, на півдні є моренні височини – сліди льодовикової епохи. Найвище місце району – 123,1 м – на північний схід від с. Семигостичі. Корисні копалини: торф, будівельні та кварцові піски, тугоплавкі і легкоплавкі глини, горючі сланці, буре вугілля.

Гідрографічна сітка густа. Протікають 17 великих і малих річок. З них найбільші: Прип'ять, Горинь, Стир, Сцвіга, Маства (Льва).

Для північно-західних і особливо північно-східних частин району характерна значна заболоченість ґрунту. У 1998 р. тут створено республіканський ландшафтний заказник Ольманські болота площею 94 тис. га, ядром якого є найбільший в Європі лісоболотний комплекс. Лісами зайнято 128,3 тис. га. Загальна площа сільгоспугідь складає близько 115 тис. га.

Легенди про походження назвиПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

1. Колись на місці нинішнього розташування міста існувало велике озеро, в якому одного разу виловили 100 линів.

2. По річці Горинь розташовувалося 7 містечок, в яких княжило 12 братів. Їхнє місце зборів, тобто стіл, за яким збиралися брати-княжичі, знаходилося на місці сучасного Століна.

3. Місце древнього городища знаходилося на лівому березі р. Копанець в районі хлібозаводу. У перекладі з давньоіндійської мови це слово позначає узвишшя, земляний насип, а оскільки древній Столін розташовувався на високому стрімкому березі стариці р. Горинь, р. Копанець, то високий річковий берег міг обумовити і походження назви міста.

ІсторіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Перша письмова згадка про містечко Столін знайдена в Писцовій книзі Пінського і Клецького князівств і датується 1555 р. Однак, на думку низки археологів, місто має давніше коріння, на що вказує більш ранній культурний шар, що зберігся на стрімкому березі річки Горинь.

У XII-XIII ст. територія району входила до складу Турово-Пінського князівства, з середини XIV ст. – до складу Великого князівства Литовського.

 

У XVI ст. Столін – приватновласницьке містечко, що належало магнатам Соломорецьким, Вишневецьким, Пацам, Солтанам, Скирмунтам, Стаховським.

У 1569 р. між Польщею та Великим князівством Литовським була укладена Люблінська унія, і територія сучасної Столінщіни увійшла до складу Речі Посполитої.

У XVII ст. Столінщина стала ареною жорстокої боротьби між українськими козаками, до яких приєдналися і місцеві православні жителі, і військами Речі Посполитої. Повстання 1648-1649 рр. було жорстоко придушене.

Військові дії під час війни 1654-1667 рр. між Росією і Річчю Посполитою знову зачепили Столінщину. У 1655 р. Столін був захоплений і спалений в ході рейду російського загону під командуванням князя Д. Волконського. У той час Столін був невеликим містечком з трьома-чотирма десятками житлових будинків, з населенням в 300 чоловік.

Після військових подій, що відбулися в середині XVIII ст., коли феодальна Річ Посполита стояла на краю загибелі і вела безперервні війни з Росією, Швецією, турками, татарами, Столін занепав. Місто стало пробуджуватися і відновлювати колишню значимість в кінці XVIII ст.

У 1792-1793 рр. Столін стає центром Запінського повіту Брестського воєводства. У 1792 р. він став місцем сеймикових з'їздів, які були перенесені з Мозира, зайнятого Росією.

 У 1793 р. після другого поділу Речі Посполитої Столінщина увійшла до складу Російської імперії. У 1795 р. Столін стає волосним центром Пінського повіту Мінської губернії.

У 1886 р. в Століні налічувався 121 двір, де проживало 815 осіб, діяли церква, синагога, єврейські молитовні будинки, каплиця, волосне управління, земське народне училище, кінна поштова станція, винокурний і чайний заводи, корчма, 20 крамниць. Населення займалося землеробством і тваринництвом, риболовлею, лісозаготівлями.

Згідно з переписом 1897 р. в Століні було вже 250 дворів, кількість жителів зросла до 3300. На початку XX ст. в містечку на 471 двір налічувалося 4,7 тис. жителів.

Економічному розвитку регіону посприяло будівництво залізничної гілки Лунинець-Рівне, яка перетнула край з півдня на північ, що стало значною подією в житті Столінщини.

Значно вплинуло на розвиток Століна також сусідство з маєтком магнатів Радзивіллів, який знаходився в селі Маньковичі неподалік від містечка. У 1885 р. в маєтку був закладений пейзажний парк. Дещо пізніше зведено чудовий палац, зруйнований в роки Другої світової війни. Останній власник маєтку Кароль Микола Радзивілл керував ним аж до 1939 р.

У листопаді 1917 р. в Століні була встановлена радянська влада. З лютого 1918 по грудень 1919 р. місто було окуповане німецькими військами. Згідно з Ризьким мирним договором 1921 р. Столін увійшов до складу Польської Республіки. 6 грудня 1925 р. був утворений Столінський повіт у складі Поліського воєводства.

У вересні 1939 р. Столінський район увійшов до складу БРСР. На 1941 рік у Століні проживало 12500 чоловік.

6 липня 1941 р. Столін був окупований нацистами. Ця окупація тривала до 7 липня 1944 р.

АрхеологіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

На території Столінського району зафіксовано близько 150 археологічних пам'яток, які представлені селищами, могильниками і окремими знахідками.

У різний час дослідження археологічних пам'яток на території Столінщіни проводили В.С. Вергей, М.М. Кривольцевич, Ю.В. Кухаренко і І.П. Русанова.

На території міста Століна знайдені сліди стародавньої стоянки епохи неоліту і бронзи, середньовічного поселення, які (сліди) проникають і в східну частину міста. Зокрема, ці сліди виявлені на березі р. Горинь, від дороги на с. Струга до площі перед виконкомом. Знайдено кам'яну свердлену сокиру, підвіску з гальки, крем'яні вироби.

Недалеко від аграрно-економічного коледжу в парку «Маньковичі» знайшли оброблений кремінь і ліпну кераміку зарубинецької культури.

Історія єврейської общиниПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Точна дата появи євреїв у Століні не відома, але вже у XVIII ст. тут існувала єврейська громада, яка в 1765 р. налічувала 408 осіб.

У 1847 р. Столінська єврейська громада налічує 777 осіб. Згідно з переписом 1897 року тут проживали 3342 людини, 2489 з яких були євреями (74,4%). До кінця XIX ст. Столін стає містечком, населеним переважно євреями. Причина зростання населення полягає в тому, що євреї з довколишніх сіл потягнулися в містечко. Купці, в основному торговці лісом, осідали в містечку.

Розвиток торгівлі та ремесел в Століні призвів до пожвавлення будівництва. У місті з'явилася біла кам'яна синагога (1792 р.), три молитовних будинки, мікви, єврейські школи, млини, магазини, аптеки, нові житлові будинки. Євреї були тісно пов'язані між собою сімейними та релігійними зв'язками і проживали в основному навколо ринкової площі.

При синагозі знаходилися чотири теплих молитовних будинки – бейт-га-мідраші. Кам'яна будівля синагоги була неопалюваною, регулярні богослужіння проводилися в теплих молитовнях.

У ХІХ ст. Столін став великим центром хасидського руху. Духовні лідери Столінських хасидів користувалися величезним впливом не тільки в Століні, а й далеко за його межами. Родоначальником хасидської сім'ї Столінських цадиків був Реб Ашер Перлов, син відомого цадика ребе Аарона Перлова. Реб Ашер Перлов Столінський був одним з найбільш видних цадиків свого часу. Його син Реб Аарон II Перлов (1802-1872 рр.) займав пост цадика в Карліні (передмістя Пінська) і користувався величезним впливом в середовищі євреїв Північно-Західного краю.

У 1867 р. Реб Аарон II Перлов переселився в Столін. Після його смерті пост Столінського цадика зайняв його син Реб Ашер II Столінський Перлов. У 1873 р. він помер, і його наступником став п'ятирічний син, Реб Ісроіл Перлов, прозваний "Енука Кадіша" (святе немовля). Це викликало велике невдоволення і опір з боку багатьох хасидів. Згодом Реб Ісроіл Перлов показав себе енергійним суспільно-релігійним діячем і вмілим організатором, що дозволило йому займати цей пост до початку 20-х рр. XX ст. Останнім Столінським цадиком був його син Реб Моше Перлов (1890 р.н.), який загинув у 1942 р. разом з сім'єю в Столінському гетто.

У єврейській громаді велика увага приділялася вихованню та освіті дітей. Початковою школою був хедер. Хедер повністю виправдовував свою назву як початкова школа для хлопчиків, оскільки не відривав дитини від сім'ї і дому, а був їхнім продовженням. Якщо хлопчиків приводили в три роки, то хедер замінював дитячий садок. У 1848 р. в Століні було 2 хедера. Однак не всі хедери були зареєстровані, і де-факто їх було більше. Хедери були платні і знаходилися під контролем ради громади. Викладання велося на ідиші – рідною мовою учнів. Головною дійовою особою в хедері був меламед, який одночасно виступав у ролі директора, вчителя, вихователя і завідувача навчальною частиною. Хедери дозволяли всім єврейським сім'ям, навіть найбільш нужденним, виконувати релігійний обов'язок – навчати синів Закону та молитвам.

Для того, щоб з'ясувати кількість хедерів і меламедів, 23 липня 1844 р. власті видали Положення «Про приватні навчальні заклади та домашніх вчителів» і зажадали обов'язкової їх реєстрації із зазначенням місцезнаходження хедера, його розряду (першорядний і другорядний), надання списків учнів та свідчень батьків про те, наскільки їх задовольняє рівень навчання. Меламеди, що відповідали всім вимогам, при сплаті 50 копійок сріблом (першорядні) і одного рубля (другорядні) отримували свідоцтво на право викладання. Свідоцтво було дійсним протягом одного року. Легкість його отримання спонукала більшість меламедів заявити про себе, і уряд скористався цими відомостями. Так стало відомо, що в Століні у середині ХІХ ст. викладали два меламеди.

 

До наших днів дійшли спогади про Столін на рубежі XIX-XX ст. його жителя А. Аві-Менахема. Він пише:

Столін в 80-90-ті роки XIX ст. був стареньким злиденним поселенням, загубленим серед садів і лісів. Будинки переважно були низенькі, з дерева, побудовані тісно один до одного, багато з них покриті солом'яними дахами. Більшість знатних родин в кінці XIX століття зволіло виїхати з міста, тому в цих будинках жили люди (як євреї, так і не євреї) бідні, які несли тягар убогого життя. Всі євреї містечка належали до сорту «амха» (простий народ) – без особливих претензій, що зберігали традиції батьків і виконували Заповіді. Джерелом їхнього заробітку була в основному дрібна торгівля між собою і з місцевими жителями, які приїжджали в містечко по неділях або в дні ярмарків.

 

Ринкова площа була розділена на дві частини рядами єврейських крамниць, побудованих з дерева. У кожній крамниці тоді продавали різні товари (продукти, тканини, будматеріали і ліки, гас і т.п.). Тільки на початку ХХ ст. почали відокремлювати продуктові магазини від інших.

В кінці XIX століття «Двір» (особняк) рабина служив центром містечка, від нього віяло особливим духом. Хасиди, які приходили до свого рабина, Ребе Ісроелке, давали заробіток місцевим євреям, і навколо «Двору» годувалося кілька сімей.

У Століні часто спалахували пожежі. Поступово стали підозрювати єврейське населення у підпалі своїх будинків з метою отримати страховку. З цієї причини державна страхова компанія припинила страхувати єврейське майно в Століні та інших місцях. Тоді проблема охорони єврейського майна в крамницях вирішилася тим, що їх за крихітну плату охороняв старий Ічело, якого звали Ічело-Басук.

Завдяки спогадами А. Аві-Менахема відомі імена громадських діячів містечка:

- Раббі Ісраель Хаїм Френкель, якого звали «кахальсмен», кантор старої хасидської синагоги Бережне;

- Реб Шмуель-Лейб;

- Меламед раббі Яша Торовер Нейдіч, великий вчений;

- Меламед Хажамтер (так його прозвали), великий знавець Святого Письма;

- Реб Лейбко, меламед Талмуду для юнаків;

- Меламед хедера раббі Ішайя;

- Меламед хедера раббі Меірль;

- Реб Ісраель-Беньямін Глойберман, права рука Ребе, і Лейба Зелігс Левін, які об'їжджали містечка й села, збираючи гроші для Ребе;

- Сім'я Туркенич (відомі як «Хіршес»), орендарі пошти (займалися перевезенням пошти з Пінська в Столін і околиці на конях), також займалися постачанням кіньми для перевезення чиновників по околицях.

Практично завжди існувала суперечка між хасидами та міснагідами, яка іноді бувала надто гострою. Спогади тих років свідчать, що ця суперечка не обійшла стороною і Столін. Були випадки, коли Столінські хасиди ображали рабинів з Бережного.

Економічне становище Столінських євреїв стало погіршуватися на початку ХХ ст., що спровокувало еміграцію в Америку, яка посилювалася з року в рік. Емігранти посилали своїм сім'ям залишки своїх грошей на проживання та покриття боргів, з плином часу забирали свої сім'ї в Америку або поверталися в Столін самі.

У цей непростий час продовжує набирати популярність рух Хаскала, з'являється нзка єврейських політичних партій, які всіляко намагалися захистити інтереси єврейського народу. Йде розвиток торгівлі серед єврейського населення. Це все спонукало євреїв Століна, як і життя містечка в цілому, до просування вперед, незважаючи на гоніння влади і обмеження в різних сферах життя.

У листопаді 1917 р. в Століні була встановлена радянська влада. З лютого 1918 р. по грудень 1919 р. місто окуповане німецькими військами. Ці роки принесли численні страждання і біди єврейській громаді міста. У 1921 р. згідно з Ризьким мирним договором Столін увійшов до складу Польської Республіки. Цей період характеризується відносною стабільністю і розквітом економічної діяльності Столінської єврейської громади. У 1930 р. кількість євреїв містечка була оцінена в 5000 душ.

Спочатку в Століні не було великих промислових підприємств. Тут у міжвоєнний період діяли пекарня Гольдберга (з 1899 р.), лісопильний завод Колодного (з 1911 р.) і кілька млинів, в їх числі млин Френкеля з цехом з виробництва рослинної олії. Діяли млини Глейбермана Менделя, Висоцького, Сохара, Френкеля, Колодного. У 1929 р. млин Глейбермана розміщувався по вул. Американській, 39, він переробляв у день 900 кг зерна. Млин Берко Френкеля знаходився за адресою площа Ринкова, 1, він переробляв в день 3000 кг зерна. По вулиці Вигінній, 8 знаходився млин Сохара Шклявера, який переробляв в день 2000 кг зерна. Аптеками володіли Черник і Колодний. Купці Дурчин, Фурман, Ісроель Зарахович торгували лісом, сіллю, були кредиторами в справах князя Радзивілла.

У цей період торгівля, громадське харчування, готельний бізнес в Століні знаходилися в приватних руках. У місті налічувалося до 50 магазинчиків, найбільшими з яких були продуктові магазини Лібермана і Башкіна, галантерея Контаровича, магазин господарських товарів Фіалкова та канцелярських товарів Моторина. Лавки тримали також брати Шклярі, Тухман, Фікангор. Користувалися популярністю закусочні і ресторани Гонського, Тукіна, Винника, Висоцького, Рогозинського, Космовича, готелі Глейбермана, Родкевіча, Гобермана. Працювала друкарня Самсона Моторина, фабрика газованої води Когана, кінотеатр Рухоцького.

Євреї були зайняті у сфері роздрібної торгівлі, яка велася з місцевими селянами по неділях і в дні ярмарків. Місцем проведення ярмарків була Ринкова площа (нині Комсомольська). У центрі площі розташовувалися лоточники і продавці сільськогосподарської продукції на возах, а навколо – торгові ряди. В інші дні з метою збуту своїх товарів євреї об'їжджали прилеглі села та селища.

У міжвоєнний період в Століні діяли єврейський дитячий садок, хедер, школа «Тарбут», талмуд-тора, релігійна школа «Явне». У містечку також був єврейський будинок для сиріт. З дітьми працювали досвідчені меламеди. Серед них Яша Торовер-Нейдіч, Реб Лейбко, Ішая, Мейрль та ін.

У 1925 р. за рішенням ради міністрів Польщі на території Поліського воєводства були створені єврейські релігійні громади. Однією з них стала Столінська. Громада утримувала три молитовні будинки, мікви, цвинтар. У місті діяла біла кам'яна синагога (холодна). Управління громадою здійснювалося правлінням. Головою правління Столінської релігійної громади до 1939 р. був рав Ашер Фіалков.

У 1939 р. з встановленням радянської влади на території Західної Білорусії єврейські громади були ліквідовані, а їх власність націоналізована. Почалися арешти і репресії, від яких особливо постраждали активні члени сіоністських організацій і бундівці. Серед них були Гедалія Мільман, Йосель Перель, Давид Френкель, Нудельман, сім'ї Тухман, Дурчін, Глинський, Люба Бєлогузська і її діти, вчитель Русман, Брекман, Каган, Рубінштейн та ін. Вони були розселені у віддалені області Росії, що дозволило їм залишитися в живих, тому що доля інших Столінських євреїв була трагічна.

Після окупації Польщі нацистською Німеччиною в Століні з'явилася велика група біженців-євреїв і в 1941 р. єврейське населення в Століні налічувало 8500 осіб (68%). 12 липня 1941 р. Столін був захоплений військами вермахту. Окупація тривала 3 роки – до 7 липня 1944 р. Ранньою весни 1942 року створено гетто, куди зігнали всіх євреїв Століна, а також уцілілих єврейських жінок і дітей з селища Давид-Городок, села Рубель та інших прилеглих містечок Столінського району. Межі гетто проходили по вулицях Поліській (від річки), Костюшко (зараз вул. Радянська), Ринковій площі (зараз Комсомольська), Люблінської унії і на захід до річки. У центрі гетто проходила вулиця Набережна. Був організований юденрат, адміністративний орган єврейського самоврядування, очолити який німці змусили варшавського єврея Бергера.

На євреїв у гетто було накладено безліч обмежень, за порушення яких передбачалося лише одне покарання – смерть. Всі були зобов'язані носити нашивки у вигляді жовтих зірок, перебувати ввечері вдома за зачиненими віконницями. Заборонялося з'являтися на вулиці після сьомої години вечора, ходити по тротуару. Щодня до 12 осіб вмирало від голоду, холоду і хвороб. В'язнів тримали в нестерпній тісноті: всі будинки, зокрема будівля школи, синагога, комори були заповнені людьми. У таких жахливих умовах мешканці гетто скоро були зломлені фізично, морально і психологічно.

Нацисти і поліцаї часто змушували євреїв-чоловіків перед смертю писати листи рідним. Потім в обмін на ці листи вбивці виманювали у жінок останній одяг або прикраси. Їжа в гетто майже не надходила, практично єдиним джерелом прожитку було те, що працюючі за межами гетто могли потайки принести в кишенях. У перший час існування гетто в погребі одного з будинків вдавалося якийсь час ховати корову. Годувати її було практично нічим, і крихітною кількістю молока, яке вона давала, підтримували престарілого рабина Перлова, якого німці невдовзі розстріляли.

Щомісяця юденрат був зобов'язаний виплачувати окупантам податок по десять рублів з людини і представляти довідку про кількість ще живих в'язнів. Неодноразово, погрожуючи фізичною розправою, євреїв змушували здавати цінності і золото в касу гебітскомісара. Щодня в'язнів використовували на важких примусових роботах: в основному їх примушували копати канави приблизно в трьох кілометрах від Століна в фільварку Долін, постійно б'ючи прикладами автоматів, батогами і лопатами. Фахівців (кравців, теслярів, шевців) змушували працювати майже цілодобово і також піддавали знущанням і побиттю.

Повне знищення Столінського гетто відбулося 11 вересня 1942 р. напередодні єврейського Нового року – свята Рош га-Шана були вбиті всі в'язні Столінського гетто – близько 7000 осіб. Всього в урочищі Стасіно за роки окупації німці та їхні посібники вбили 12500 осіб, з яких євреїв було 8000-8500.

Деяка кількість євреїв змогла сховатися в гетто і уникнути розстрілу 11-12 вересня. Але тільки одиниці з них змогли вибратися і врятуватися, бо бігти було практично нікуди. Навіть якщо комусь із поранених вдавалося після розстрілу вилізти з ями смерті і сховатися в лісі на католицькому цвинтарі, потім їх все одно знаходили і вбивали. У п'ятій за рахунком колоні, яку вели на розстріл вже перед заходом сонця, було багато молодих євреїв, частина з яких кинулася бігти. Вони намагалися досягти урочища Затишшя. Багатьох втікачів німці зуміли застрелити, але деякі встигли сховатися.

Німці залишили в живих кілька медичних працівників у місцевій лікарні, зокрема головлікаря Ротера, якого згодом партизани зуміли вивести в ліс. Також зуміли врятуватися доктор Генрі Ріда з дружиною Євою і трирічним сином Сашою, доктор Познанський з дружиною Геней і ветеринар Ахаронгер з дружиною. Допомогли їм бігти і потрапити до партизанів ксьондз Столінського костелу Франциск Сморцевський, лісник Кійовський, баптисти Степан і Агафія Мозоль, які кілька місяців ховали незнайомих людей, поки не вдалося переправити їх до партизанів. Франциск Сморцевський, Степан Васильович і Агафія Мозоль в 1979 р. були удостоєні почесного звання «Праведник народів світу» від ізраїльського меморіального інституту «Яд Вашем» «на знак глибокої вдячності за допомогу, надану єврейському народові у роки Другої світової війни».

До наших днів дійшов прощальний лист в'язня гетто Шломо Белогусського, який було передано його синові в 1945 р.:

 

Мій дорогий Лібеле, Мойшале і Гершале.

Вчора я послав Вам два привіти в листах Абраші, які він залишив у руках вірних людей. Я сподіваюся, що, якщо з Б-жою допомогою Ви залишитеся в живих, листи ці потраплять у Ваші руки.

А зараз, мої дорогі, я відчуваю необхідність розпрощатися з Вами назавжди. І бажаю Вам всього найкращого в житті. Хай світить Вам добра Доля, більше, ніж світила Доля мені і всім євреям Століна. Не може людське перо описати Вам страждання і переживання кожного з нас. І все, що відбувається з ним, коли він щохвилини чекає смерті. Але так вже розпорядилася наша Доля і це змінити не можна, мої дорогі і кохані. Обов'язково живіть всі разом.

Я звертаюся до тебе, Лібеле, і прошу тебе, щоб ти зробила все і постаралася докласти всі зусилля – жити з дітьми, поки вони не стануть дорослими і не зможуть постояти за себе.

Мойшале, покладаю на тебе обов'язок замінити мене в житті сім'ї. Живи у мирі з Машеле, Гершеле і з мамою. І, якщо тільки буде у Вас можливість, постарайтеся дістатися до Бецалелю і до Фане в Ізраїль. Все, що я сховав, коштовності та одяг, записано у Абраші. І, якщо Ви це знайдете, скористайтеся цим в своє задоволення. Залишилося досить багато дорогого майна, щоб вона потрапила до рук ворогів. Але це мене в даний момент не цікавить.

Немає мені можливості бути багатослівним, так як серце моє дуже болить, і я залишаю Вам мій знімок на пам'ять. І, якщо пощастить мені, залишу Вам всі мої знімки.

Будьте всі здорові, живіть в доброті й щасті. Така наша Доля та її ніяк не змінити.

Машеле, будь відданою дочкою. Я вірю і сподіваюся, що ти будеш жити в злагоді з мамою завжди, і будеш прислухатися до її порад. Знай, що немає багато таких матерів, як твоя мама. Адже ти – людина відповідальна, будь прикладом, не пручайся (усунь впертість зі свого серця), щоб тобі було краще в житті.

І, нарешті, я звертаюся до тебе, Гершале, сину мій, адже ти завжди був відданий кожному душею і тілом. Будь же таким і в майбутньому.

Я цілую всіх Вас здалеку в останній день мого життя.

Будьте щасливі і живіть в добрі.

Ваш Шломо. Четвер, 3:00 ночі, 10.09.1942 р.

 

Після Другої світової війни в спорожнілий Столін і його околиці радянський уряд відрядив фахівців різних професій для відновлення господарства. У Столін приїжджали люди з різних місць Білорусії, України та Росії. Серед них були і євреї. І тільки в 1999 р. стало можливим офіційно зареєструвати єврейську громаду м. Століна. Так було утворене Столінське єврейське культурно-просвітнє громадське об'єднання «МОСТ» і громада прогресивного іудаїзму "Яхад". Назви цих організацій невипадкові.

«МОСТ» – це міст крізь часи до загубленого єврейського коріння, зв'язок поколінь. Це міст пам'яті передчасно загиблих євреїв Століна, Давид-Городка, Рубля, Городні, Білоуші, Бережного, Глінки, Радчицька, Ольпені і багатьох інших містечок, де жили євреї. Це міст загубленою зв'язку поколінь для євреїв, вихідців з Століна, Давид-Городка, Рубля, Городні і інших містечок з батьківщиною їхніх предків. «Яхад» в перекладі з івриту означає «Разом». Ці дві організації діють спільно. Мета їх роботи – зберегти спадщину єврейського Століна, Давид-Городка, Рубля, Городні і інших єврейських містечок і належним чином увічнити і зберегти пам'ять про тисячі невинно загублених єврейських життів.

Світські організаціїПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

Єврейське громадське та соціально-культурне життя на початку ХХ ст. було досить насиченим і цікавим. Як і в багатьох громадах, поширеним явищем була благодійність. З середини ХІХ ст. вона набула організованої форми. У 1908 р. жителями містечка Столін І.А. Каштаном, І. Сільським, В.М. Теслею, С.Ш. Фурманом, М.Е. Пільчиковим, С.Н. Готлібом і І.С. Шклявером була заснована каса взаємодопомоги. Організаторами ставилася мета видавати одноразову грошову допомогу дочкам і родичкам засновників і членів каси, які виходять заміж. Членами каси могла ставати необмежена кількість осіб обох статей незалежно від віросповідань, звань і станів.

Після лютневої революції 1917 р. посилився вплив сіоністських ідей. Саме в цей час Столінські сіоністи загорілися ідеєю створення школи, покликаної виховувати єврейських дітей в дусі сіонізму. Першим навчальним закладом такого роду стала школа «Тарбут» для хлопчиків і дівчаток з викладанням на івриті. Незважаючи на низку складнощів, зокрема відсутність коштів і приміщення для школи, негативне ставлення з боку деякої частини місцевого єврейського населення і брак кваліфікованих вчителів, влітку 1917 р. відбулося відкриття школи. На посаду директора запросили вчителя Файнштейна, який прибув до міста з книгами та навчальними посібниками.

Список потенційних учнів у короткий час виріс до 70-80 осіб. За результатами іспиту діти були розділені на 3 класи. Незабаром школа вже не могла прийняти всіх охочих. У перший рік роботи школу відвідав представник «Тарбуту» з Москви. Учні школи показали високий рівень знань. Результатом стала обіцянка перерахувати школі значну грошову суму, яка так і не була отримана в результаті зміни уряду в Росії.

Класи школи були розосереджені по двох приватних помешканнях. Це негативно позначалося на навчальному процесі та розвитку школи в цілому. Була придбана ділянка землі під будівництво будівлі школи, зібрані кошти для цієї мети і для придбання навчальних посібників. Через деякий час після будівництва будівлі школи «Тарбут» виникла необхідність у будівництві другого корпусу школи. Неоціненний внесок у здійснення цієї справи вніс син місцевого рабина Агарон Фіалков, який був сіоністом-ідеалістом і поборником івриту. У Століні діяв дитячий садок, мовою спілкування та навчання в якому також був іврит.

Діяла єшива, яку в 1922 р. організував рабин Моше Перлов. Тут займалося до 100 молодих людей. У 1920-1930-і рр. в Століні діяли 17 громадських та релігійних організацій, в тому числі і молодіжні: «Шват Ціон» («Повернення в Сіон»), «Га-Шомер га-Цаір», «Гордон», «Халуц» («Піонери», готували себе до освоєння Палестини), «Поалей Ціон» (сіоністська організація лівого спрямування), «Бейтар» (сіоністська організація правого спрямування), молодіжна організація «Левенята».

Діяло також відділення партії «Бунд». Бунд ще на початку ХХ ст. залучив до своїх лав сотні і тисячі єврейських юнаків та дівчат з малозабезпечених верств суспільства. Основна діяльність бундівців зводилася до агітації за перебудову суспільства. Їх діяльність активізувалася в період першої російської революції 1905 р. З початком єврейських погромів в Росії Бунд організував загони єврейської самооборони в Століні. Через переслідування царськими властями діяльність Бунда поступово згорталася. Через кілька років, з перемогою соціалістичної революції 1917 р., діяльність Бунда знову активізувалася. Однак з початком громадянської війни Бунд знову змушений був піти в підпілля. І лише з встановленням влади Польської Республіки діяльність Бунда, як і інших політичних партій і рухів, була відновлена і тривала до встановлення радянської влади в 1939 р.

У період першої російської революції в Століні оформився рух Поалей Ціон. Однак після поразки революції 1905 р. організація перервала свою діяльність у зв'язку з політичними репресіями з боку царського уряду. Свою роботу Столінського група «Поалей Ціон» відновила в 1925 р. На чолі руху стояли вчитель школи «Тарбут» Шапіро та Моше Мільман. Відносини Поалей Ціона з Бундом складалися непросто. У 1930 р. під час читання лекції про крах сіоністського руху представником Бунда, які приїхали в Столін з Варшави, почалася масова бійка. Поліція розняла забіяк і заарештувала представників обох таборів.

У Поліському воєводстві діяли юнацькі організації Бейтар (Союз імені Трумпельдора) і Фрейгайт («Вільність»). Перша домагалася єврейської присутності в Палестині військовим шляхом. Її члени збирали кошти на створення національної армії, багато уваги приділяли військовій підготовці. Друга сприяла переселенню в Палестину і мала на меті побудову там соціалізму. Сіоністська організація правого спрямування Бейтар була заснована в Століні в 1931 р. Вона не користувалася популярністю у єврейського населення міста. Відданим прихильником цієї партії був Песах Фішман.

Організація Га-Шомер га-Цаір ставила своїм завданням підготовку громадянина майбутньої єврейської держави в Палестині, прищеплювала любов до історичної батьківщини, мови іврит, виховувала патріотичні почуття замість класової свідомості. В організацію приймали дітей 9-13 років, а з тих, що досягли 16 років. формували загони шомерів. Історія Столінської групи Га-Шомер га-Цаір бере початок в 1920-і рр., коли була організована молодіжна скаутська група імені Йосипа Трумпельдора. Сарель Каштан був людиною, що стояла біля витоків руху Га-Шомер га-Цаір в Століні. Сарель народився в типовій єврейській родині в кінці XIX ст. і отримав традиційне єврейське виховання і освіту. Будучи фотографом, він забезпечував свою велику сім'ю. Сарель Каштан користувався незаперечним авторитетом серед однодумців.

Керівництво Столінської групи Га-Шомер га-Цаір зажадало від вчителя школи «Тарбут» Чуднера більше часу приділяти просуванню сіоністських соціалістичних ідей в середовищі скаутів. Чуднер не погодився, що призвело до поділу скаутів на дві групи, одна з яких об'єдналася з Га-Шомер га-Цаір. Це активізувало сіоністську діяльність і сприяло репатріації молодих людей зі Століна в Землю Ізраїлю.

У 20-30-ті рр. ХХ ст. набрав популярність рух Ге-халуц (заснований на початку ХХ ст.), кінцевою метою якого була підготовка єврейських юнаків та дівчат до трудової діяльності в Землі Ізраїлю.

Успішно діяли також фонди допомоги створення заново Палестини «Keren-Kajemet» і «Keren-Hajesed», каса взаємодопомоги, жіноча громадська організація, єврейська пожежна команда.

МістобудуванняПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

Формування планування міста пов'язують зі столінським поміщиком (імовірно Стаховським), у якого були кріпосні робітники. Вони жили недалеко від маєтку, їх комори стояли поруч і тим самим утворювали форму вулиці. З часом цю вулицю її жителі-білоруси стали називати вул. Столінською, вона простяглася до вулиці, спершу званої Вигонною, зараз це вулиця Поліська.

Не буде перебільшенням сказати, що Столін будували євреї, хоча вони і не були першими його жителями. Переселившись у Столін, вони продовжили сільську вулицю Столінку на захід, розселилися вздовж річки з одного боку і в протилежну сторону, до полів і оточили озеро. Щоб його осушити або запобігти повені, євреї вирили канаву між озером і струмком на кордоні з кладовищем. І дійсно, озеро пішло, стало меншим і майже пересохло. Люди, що жили поруч із озером, прагнули відвоювати у нього територію. З часом єврейськими будинками був оточений також і цвинтарний пагорб.

Наприкінці ХІХ століття селяни-білоруси воліли селитися на околиці містечка, позаду єврейських будинків, і розселилися на території від берега річки до полів і вздовж єврейського кладовища (на вул. Домбровича (сучасна вул. Горинська), вул. Кривій (сучасна вул. Дзержинського) і зайняли декілька провулків). Тут вони побудували свої будинки, влаштували подвір'я і хліви, і тільки їх поля знаходилися поза містом.

До початку ХХ ст. Столін як населений пункт набув форми прямокутника, що розширюється на схід. Вулиці були прямі. Споруди будувалися переважно з дерева; поступово стали зводитися будинки з цегли, але їх кількість була невелика. Під владою Польщі (1920-1939 рр.) Столін продовжував розвиватися і своїм виглядом став схожий на велике гарне місто з шосе, тротуарами, красивими будівлями, деревами на вулицях тощо.

Таким чином, містечко росло і за площею, і за кількістю населення. Протягом багатьох років єврейське кладовище служило кордоном містечка із західного боку, поки не з'явилася якась кількість селян, які оселилися і позаду кладовища по дорозі, що веде з Століна до залізничної станції Горинь.

ЕтнографіяПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

Для жителів Столінщіни був характерний традиційний комплекс народного костюму Східного Полісся. Цей костюм різко відрізнявся серед інших оригінальністю, ускладненим силуетом жіночого костюму, головними уборами заміжніх жінок. У виготовленні та оздобленні одягу городяни широко використовували мануфактурні тканини, дорогоцінні ювелірні прикраси, майстерно вироблену шкіру та ін.

Істотні декоративні елементи костюма – нагрудні ювелірні прикраси. Жінки носили масивні карбовані хрести з латуні місцевої роботи, намисто з натуральних каменів і металу, іконки на ланцюжку, а також кільця. Заможні городяни могли дозволити собі дорогі прикраси, які замовляли у місцевих ковалів. Розширення матеріальних і естетичних потреб села викликало не тільки збільшення асортименту ковальських виробів, але і поліпшення їх якості, удосконалення технології виготовлення та оформлення.

М. Романюк зауважив схожість форм і мотивів прикрашання кам'яних литих надмогильних хрестів середини ХІХ ст. з нагрудними. У своїх працях етнограф писав: «Надгробок у формі хрестів, відлитих з піщано-вапнякової маси, – явище рідкісне і локально обмежене територією Столінського району... Фактично це єдиний відомий випадок, коли композиція надгробного хреста повторює форму стародавнього, XVII-XVIII ст., нагрудного ювелірного хреста». Таким чином, за декором і художніми формами цих надгробків можна судити про можливі варіанти малюнка нагрудних хрестиків. Візерунок на одному з литих хрестів нагадує структуру суцвіття квітки волошки, типового білоруської рослини, а на горизонтальних поперечках об'ємно, як і постать Христа, показані голови янголів із крилами. Хрестики були найбільш поширеною групою культових підвісок у Білорусі у всі часи. Відомі з часів прийняття християнства, вони збереглися і в сучасному побуті.

Серед жителів Століна були популярні заняття ремеслом і торгівлею. Старожили згадують, що в Століні славилися своїми роботами столярі і кравці, які шили верхній одяг. Свою продукцію ремісники реалізовували не тільки далеко від дому, але і на ярмарках в Століні і Давид-Городку, які приурочувалися до державних і релігійних свят.

З давніх часів традиційною формою торгівлі були ярмарки. У відомості за 1837 р., спрямованій для звіту мінському губернатору, наголошується, що ярмарки тут проводилися 13 березня, 23 квітня, 29 липня і 6 серпня. На них було привезено товару на суму 2 028 руб., продано на 1 881 руб., учасників-торговців було 350 осіб. У 1893 р. проводилося 6 ярмарків на рік.

На території регіону проживали представники різних національностей і віросповідань, які мирно жили по сусідству. Вони могли відрізнятися один від одного за зовнішнім виглядом. Євреї-хасиди, які в місцевому варіанті називаються «кітаёўци», носили певну форму одягу, яка значно відрізнялася від одягу місцевих іудеїв-міснагідів, не кажучи вже про одяг християн. За розповідями місцевих жителів, хасиди носили чорний одяг, що дуже нагадував фраки, і круглі чорні шапочки.

Живучи поруч, неможливо було не помічати особливості в культурах і обрядах один одного. Уродженка Століна Віра Яківна Цупа згадує: «Батько мій багато років у синагозі гасив свічки. Був такий єврей Янкель, він його кликав. Цілу ніч вони молилися і потрібно було цілу ніч дивитися за свічками. Потім тато не захотів і пішла інша людина на цю роботу. А у них так: покладуть «аброк» – і він повинен увесь час лежати. Перед Великоднем гарне знімають, а погане виймають і спалюють. Пішла інша людина і стала це красти. Янкель сказав цій людині: «Ідіть!». Мій батько ніколи не брав цього, він говорив: «Це люди кладуть, це люди просять у Бога. Навіщо це брати».

Столінські євреї дотримувалися правил кашруту. Зі спогадів місцевих жителів відомо, що на кухні у них був один стіл для приготування м'ясних страв, а один – для молочних. Вживати м'ясну і молочну їжу разом заборонялося. Якщо євреї їли молочне, то полоскали рот перед вживанням м'ясного. А якщо їли м'ясну їжу, то молочну тільки через шість годин. Якщо тарілка трісла, то вона вважалася трефною і з неї вже не можна було вживати їжу.

Не завжди збігалися святкові дні в іудеїв і християн, але в будь-якій ситуації можна було розраховувати на допомогу сусідів. Одним з таких днів була субота, коли християни працювали, а євреї відпочивали. Вони ставили і запалювали свічки, вечеряли, а щоб не робити гріха, гасити свічки кликали білорусів.

Весільний та похоронний обряди євреїв суттєво відрізнялися від християнських, тому залишилися в пам'яті жителів Століна. Вірі Яківні Цупі вдалося ці обряди спостерігати. Вона розповідала: «Коли євреї одружувалися, то вони хупились. У Тиціна син одружився, було багато народу, вони поїхали в бір, де ставили хупу. А коли хто-небудь з євреїв помирав, то небіжчика загортали в саван, клали на землю, а навколо ставили запалені свічки, потім несли на цвинтар. Били новий посуд і накладали на обличчя, тому що не в труні ховали».

Пам’ятки будівництва та архітектуриПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

(лише об’єкти, що існують дотепер)

Біла кам’яна синагога (1792 р.).

 

Велика синагога в Століні є найдавнішою кам'яною спорудою, що збереглася до наших днів не тільки в Століні, але і у всьому Столінському районі. Будівля синагоги була зведена в 1792-1793 рр. Велика синагога Століна є єдиним пам'ятником синагогальної архітектури XVIII ст. в стилі пізнього бароко з елементами класицизму, збереженим на території Білорусі.

З кінця XVIII ст. в архітектурі кам'яних синагог Білорусі спостерігається відхід від традиційного центричного типу. Синагоги набувають рис світських будівель, їх внутрішнє планування позбавляється своєрідності. У синагозі Століна відсутня традиційна біма (амвон) зі стовпами, що підтримують склепіння. Столінська синагога двоповерхова. Витягнутий прямокутний будинок виділяється головним фасадом, який також має нетрадиційне вирішення. Фасад розчленований на два яруси, має скошені кути і невисокий трикутний фронтон. Подібні архітектурні рішення зустрічаються в палацових будівлях того часу.

На першому рівні будівлі пілястри відсутні, вікна мають лучкові завершення з імітацією замкового каменю. Перший і другий поверхи розділені карнизами. На другому рівні є пласкі пілястри по кутах, пари пілястр, розташованих в кожному простінку, і високі арочні вікна з сандриками.

Усередині прямокутна в плані будівля поперечною стіною розділена на вхідні сіни, куди вели три входи з головного фасаду, і квадратний чоловічий молитовний зал. Над вхідними сіньми і бічними нефами навколо простору центрального нефа знаходилася галерея для жінок, на яку вели сходи. Збережені фрагменти розпису на внутрішніх стінах дозволяють судити про те, що синагога була багато прикрашена алфрейним живописом і ліпниною. Вальми покрівлі мають різну крутизну. Над головним фасадом схил більш крутий, форма даху ускладнюється наявністю фронтону.

Через пожежі будівля Столінської синагоги неодноразово перебудовувалася в XIX і в першій половині XX ст. Під час пожежі 1827 р. згоріла біма і сорок сувоїв Тори в срібних футлярах, прикрашених позолоченими корінцями. Незважаючи на те, що будівлі синагоги присвоєно статус історико-культурної цінності, вона знаходиться в незадовільному стані.

Будинок рабина (єшива)

Навпроти синагоги знаходиться колишня єшива. Це біло-рожева будівля з балконом і похилим дахом. Раніше будівля була оснащена спеціальним механізмом, який піднімав обидві похилі частини і відкривав дах. Використовували його під час свята Суккот. За деякими даними в будівлі також жив рабин – Моше Перлов (1892-1942 рр.)

Церква Вознесенська – – зведена у 1938 р. із дерева. Церква чотирьохзрубна, поздовжньо-осьової композиції. Основний квадратний у плані обсяг і п’ятигранна апсида рівні за висотою і об'єднані багатогранним дахом і загальним карнизом. Над основним обсягом підноситься світловий восьмерик, накритий пологим шатром з голівкою. Трапезна (більш низька) і притвор мають взаємопов'язане компонування обсягів. Невеликі допоміжні приміщення з боків притвору продовжені арочними порталами, які утворюють бічні входи в трапезну. Над притворами підноситься триярусна шатрова дзвіниця з голівкою, яка домінує в композиції. До апсиди з обох боків примикають низькі симетричні прибудови. Віконні отвори прямокутні і з напівциркульними завершеннями. Фасади горизонтально обшальовані, декоровані різьбленим накладним фризом. Інтер'єр основного обсягу двосвітний. Чотири круглих стовпи за допомогою консольно-балкових вітрил підтримують восьмерик. Над трапезною розташовані хори. Церква – пам'ятник еклетичної архітектури, що поєднує елементи білоруського поліського і російського дерев'яного зодчества.

 Парк “Маньковичі”

 

Історія його тісно переплітається з історією княжого роду Радзивіллів. У XVI ст. при Миколі Радзивіллі Чорному була заснована Давид-Городоцька ординація Радзивіллів. Проте до кінця ХІХ ст. ординація не мала своєї резиденції. Коли надійшла необхідність будівництва нової садиби у зв'язку з поділом Несвізько-Клецько-Городоцького володінь між синами Антонія Радзивілла (1833-1904 рр.), вибір припав на надзвичайно мальовниче місце на високій терасі над староріччям Горині в маєтку Маньковичів. Великий закладний камінь у парку зберігає ім'я засновниці – Марії Дороти де Кастелян (1848-1915 рр.), дружини Антонія Радзивілла, і дату – 1885 р. Основою парку послужив старий дубовий ліс. Берлінський архітектор Венцель побудував тут необарочний палац. Стиль парку був близький до парку в Несвіжі. У його ландшафті знайшли втілення мотиви романтизму, ідеї натуралізму, риси регулярності. Найбільш екзотичне місце в парку – гребінь тераси з мисовидними виступами і схил, порізаний глибокими ярами і зарослий дубами, грабами і ялинами.

Палац, побудований Станіславом Радзівіллом (ад'ютантом Ю. Пілсудського), після його загибелі перейшов до племінника, Кароля Радзівілла – останнього Давид-Городоцького ординату, а в 1943 р. згорів. На його місце вказує красивий дуб з широкою кроною в центрі великої паркової галявини.

У Століні також збереглися:

  • Будівлі виробничого корпусу, побудованого в першій половині ХХ ст.,
  • Будівля староства (перша половина ХХ ст.);
  • Торгові ряди (ХІХ-перша половина ХХ ст.);
  • Будівля винокурні (кінець ХІХ-початок ХХ ст.);
  • Будівля спиртосховища;
  • Конюшні (кінець ХІХ-початок ХХ ст.);
  • Кінотеатр Рухоцького – будівля РДК (сучасний відділ культури);
  • Мануфактура Тухмана – будівля Дитячого Світу, сучасний бар «Слов'янський»;
  • Мануфактура Фікангора – сьогодні будівля Райспоживспілки;
  • Аптека "Черника" (укр. «Чорниця») – колишній книжковий магазин, сучасний «Паритетбанк» (укр. «Паритетбанк»);
  • Двоповерховий будинок Крупника – центр зайнятості (1-й поверх займали: Айзенберг – склад виногорілчаних і залізних виробів; Гонський – закусочна; Моторин – канцприладдя). З 1935 по 1939 рр. в будівлі розташовувався магістрат.

Місця пам’ятіПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

У Століні знаходиться могила рабина Столінської громади, учня рабі Шломо з Карліна, Мордехая Леховичера, померлого 13 швата 5570 (1810 р.).

Урочище «Борок» (с. Хотомель) – тут знищено 53 людини віком старше 14 років; розстріли проводилися 10 серпня 1941 р.

Урочище «Хіновськ» біля м. Давид-Городка – тут знищено 685 осіб віком від 14 років і старше (за відомостями єврейської громади, близько 3 тис.). Розстріли проводилися 10 серпня 1941 р.

Урочище «Подраліче» біля с. Городна. В липні 1942 р. були вбиті 200 жінок і літніх людей, інші – в 3 км. від села (ще 400 євреїв).

Урочище «Стасино» в 4 км. від м Столін. Всього розстріляно 12,5 тис. осіб, з них 8,5 тис. євреїв; розстріли проводилися 11 вересня 1942 р.

В урочищі Стасіно в 1960 році на місці масового знищення 8500 євреїв і 4000 чоловік неєврейської національності був поставлений обеліск, який згодом був демонтований. У жовтні 1993 р. відкрито меморіал, в якому один з пам'ятників у вигляді розкритої книги (одна сторона листа – текст на івриті, друга – текст російською мовою). Другий пам'ятник жертвам Голокосту – скульптурна композиція жінки з дитиною.

Нематеріальні цінностіПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Столінщина є батьківщиною відомих людей.

Остапчук Надія Миколаївна (нар. 28 жовтня 1980 р. в с. Великі Орли Столінського району Брестської області Білоруської РСР) – білоруська штовхальниця ядра, бронзовий призер Олімпійських ігор 2008 року, чемпіонка світу та Європи. Заслужений майстер спорту Республіки Білорусь (2005).

Матюшок Володимир Михайлович – доктор економічних наук, професор, Почесний працівник вищої освіти РФ, віце-президент Міжнародної асоціації економістів CEMAFI-international (м Ніцца, Франція), академік МАОН, заслужений діяч науки Інгушської Республіки.

Чечик Ієхошуа (יהושע צ'צ'יק) (1895–1973) – ізраїльський редактор

Кастелянець Двора (דבורה קסטלניץ) (1905–1986) – ізраїльська театральна актриса.

Музеї. Архіви. Бібліотеки. Приватні колекціїПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

 

Столінський районний краєзнавчий музей відкритий 5 листопада 1955 р. Нині він розташовується в одному з мальовничих куточків ландшафтно-пейзажного парку «Маньковичі».

Адреса: 225510, Республіка Білорусь, Брестська область, м. Столін, парк «Маньковичі»

Тел./факс: (1655) 2-23-96, 2-43-67

E-mail: [email protected]

Станом на 1 січня 2011 р. фонди музею нараховували 22075 музейних предметів (14 641 основного фонду та 7 434 науково-допоміжного).

Нині діє вже третя за рахунком експозиція музею, відкрита 11 грудня 2005 р. Вона розгорнута в 6 залах: природи, археології, історії (3 зали) та етнографії. У хронологічному плані експозиція охоплює історичний період з 7-8 тис. до н. е. (епоха мезоліту) до сучасності. В одному із залів, де розповідається про історію Столінщини, розміщується розділ, присвячений Голокосту. У залі природи увагу відвідувачів незмінно привертає діорама «Ольманські болота», яка відображає одну з головних природних визначних пам'яток Столінської землі, таксидермічні фігури великих тварин, повно представлені колекції комах і риб.

Столінський районний краєзнавчий музей бере активну участь у реалізації міжнародної програми CORE. Зокрема, співробітниками музею розроблено низку власних малих проектів: «Столініада», «Круціся, ганчарнае кола!» (укр. «Крутися, гончарне коло!»), «У серци маім – Палессе» (укр. «У серці моїм - Полісся»). У ході їх реалізації налагоджено співпрацю з зацікавленими організаціями та структурами Російської Федерації та Швейцарської Конфедерації.

Туристичний потенціал регіонуПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Транспортні комунікації м. Столін та Столінського району:

Місто Столін знаходиться в 257 кілометрах від Бреста на автошляху Пінськ-Давид-Городок. Від Століна відходять шосе на Пінськ, Давид-Городок, Дубровицю (Україна). У декількох кілометрах від Століна знаходиться залізнична станція Горинь, через яку проходить залізнична магістраль Львів – Сарни – Лунинець – Барановичі – Вільнюс. Є три залізничні станції: Горинь, Видибор, Прип'ять і один зупинний пункт Бухличі.

Туристичний потенціал м. Столін і Столінського району:

В районі нараховується 252 пам'ятки історії та культури. З них 17 пам'яток архітектури, 2 мистецтва, 90 історії, 143 – археології. Справжньою перлиною природи є парк «Маньковичі» в м Століні. Не менш цікавий і садибно-парковий ансамбль в селищі Ново-Бережне. Доброю традицією стало проведення масових заходів, основу яких складають народні свята: «Калядкі», «Купалле», «Масленіца», «Тройца». А «Палескі кірмаш», відроджений на початку 1980-х років, став прообразом загальнореспубліканського свята «Дожинки».

 Готель Горинь (Столін)

  • Адреса: Республіка Білорусь, Брестська обл., м. Столін, вул. Леніна, 7
  • Телефон: +375 (1655) 2-13-67
  • Факс: +375 (1655) 2-49-52
  • Розташований в центрі міста. 5 поверхів. 38 номерів. Типи номерів: люкси, стандартні одномісні та двомісні номери. Відстань від: залізничної станції Столін – 1 км; автостанції Столін – 1 км. Інформація на сайті:http://www.belhotel.by/?Goryn

Ресторан «Горинь»

  • Адреса: м. Столін, вул. Радянська, 60,
  • Тел.: +375 (1655) 2-17-09.
  • Режим роботи: 12.00 - 01.00
  • Кількість посадочних місць: 144.
  • Відвідувачам представлений широкий асортимент страв білоруської національної кухні, проводиться обслуговування урочистостей, ювілеїв, тематичних вечорів.

Бар «Славянский» (укр. «Слов’янський»)

  • Адреса: м. Столін, пл. Комсомольска, 6
  • Телефон: +375 (1655) 2-26-87
  • Режим роботи: 12-00-24.00
  • Кількість посадочних місць: 104.

Бар «Домино» (укр. Доміно)

  • Адреса: м. Столін, вул. Горького, 15/16
  • Телефон: +375 (1655) 2-16-75
  • Режим роботи: 14-00 - 24.00
  • Кількість посадочних місць: 40.

Бар «Тет-А-Тет»

  • Адреса: м. Столін, вул. Радянська, 38а
  • Телефон: +375 (1655) 2-25-74.
  • Режим роботи: 11.00 - 24.00.
  • Кількість посадочних місць: 40.

Бар «Лига» (укр. Ліга)

  • Адреса: м. Столін, вул. Радянська, 115
  • Телефон: +375 (1655) 2-11-92
  • Кількість посадочних місць: 50

Бар «Олимп» (укр. «Олімп»)

  • Адреса: м. Столін, вул. Радянська,69
  • Телефон: +375 (1655) 2-18-71
  • Кількість посадочних місць: 50

На Столінщині розроблені екотуристичні маршрути, в яких робиться акцент не тільки на ознайомленні туристів з унікальною природою Республіканських ландшафтних заказників «Середня Прип'ять» і «Ольманські болота», а й на історію і культуру місцевого населення. До уваги туристів пропонують такі екологічні маршрути по району:

Маршрут «Сплав по Прип’яті»

  • Від с. Короб’є по р. Прип’ять до м. Д-Городок чи с. Ольшани
  • Тип: водний.
  • Протяжність: 45км.
  • Найбільш сприятливий час: квітень-вересень.
  • Кількість туристів: 5 осіб, час на маршруті – 2 дні.

ДПУ має можливість надати 1 човен на веслах і 2 з мотором. Крім необхідного туристського спорядження учасники сплаву повинні мати гумові чоботи. Працівники ДПУ супроводжують групу протягом всього маршруту. Харчування – самостійно або за попередньою домовленістю організовує ДПУ. Маршрут починається в с. Короб'є. У селі розташований еколого-просвітницький центр заказника, обладнаний всім необхідним для розміщення 7-9 чоловік. В околицях с. Короб'є обладнана екологічна стежка «Карабейная» протяжністю 2,3 км. Під час подорожі можна побачити велике розмаїття птахів, серед них багато рідкісних (велика біла чапля, чорний лелека, бугай, крячки та ін.) У п'ятнадцяти кілометрах від початку маршруту в районі р. Ветлиця є місце для першої зупинки.

Основна мета маршруту – ознайомлення з життям водно-болотних тварин і птахів, рослинністю, ландшафтом заказника. Тваринний світ на маршруті представлений біляводними тваринами та птахами, можна також спостерігати земноводних, на мілководді – риб. З тварин можна побачити річкового бобра, європейську та американську норку, видру, ондатру. Птахи в основному представлені водоплавними видами: лебідь-шипун, крижень, сіра качка, лиска, курочка водяна, чирок-тріскунець, чомга, крячок річковий, озерна чайка, чайка мала, чайка сиза. Крім водоплавних – мала біла і сіра чаплі, очеретяний лунь, канюк, різні види куликів, (великий кроншнеп, бекас, дупель, травник (коловодник звичайний) і т.д.). З рідкісних видів птахів зустрічаються: орлан-білохвіст, чорний лелека, велика біла чапля, великий і малий бугай, болотна сова, деркач, білощокий крячок та ін.

Програма перебування на маршруті передбачає ознайомлення з побутом жителів сіл Короб'є, м. Давид-Городок, с. Ольшани.

Маршрут «Болотними лабіринтами»

  • Подорож в «Заказник «Ольманські болота»
  • Тип: комбінований.
  • Протяжність – близько 26 км.
  • Найбільш сприятливий час: травень-вересень.
  • Кількість туристів: від 10-20 чоловік.

Цей піший туристичний похід протяжністю близько 26 км розрахований на три дні (велосипедний – на 2 дні). Основна мета подорожі по південно-східній частині Столінського району – ознайомлення з історичними пам'ятками, ландшафтами західної окраїни республіканського ландшафтного заказника «Ольманські болота», зокрема, з околицями озера Велике Засоминне і з самим озером.

Екскурсантам доцільно для початку відвідати Столінський районний краєзнавчий музей і ознайомитися з експозицією залу природи, після чого попрямувати в село Струга. Переїхавши по мосту річку Горинь, не доїжджаючи сіл Великі і Малі Викоровичі екскурсанти оглядають те, що ще збереглося від так званого Радзивілівського каналу, який ще не так давно з'єднував річки Льва і Горинь.

Неподалік від села Ямне учасники екскурсії вивчають в урочищі Кричак природні дюнні утворення, що мальовничо виділяються на тлі рівнинній місцевості. Невелике сільце Кошара або, як його називають старожили, Ольманська Кошара, живописно розташувалося на березі річки Льва. Колись власник тутешніх країв князь Радзивілл володів тут фільварком. Село відоме і тим, що в роки Великої Вітчизняної війни партизани розгромили в його околицях великі сили фашистів. Річку Льву, що протікає поруч, можна з повною підставою назвати білоруської Амазонкою. По ній найкраще вчиняти окрему подорож на човнах, щоб переконатися в первозданній красі поліського краю, різноманітності його флори і фауни, багато представників яких зникли або стали вельми рідкісними в інших куточках Білорусі. Огляд околиць можна здійснювати з оглядової вишки, що знаходиться в с. Кошара.

Кінцевий населений пункт екскурсійного туристичного маршруту – село Ольмани. По ньому здійснюється коротка оглядова екскурсія, протягом якої учасники походу знайомляться з цим великим селом, подарованим в 1566 р. польською королевою Боною поміщику Корженевичу.

Територія Ольманського болотного масиву представлена двома великими болотами Червоне і Гало, а також ділянками верхових боліт із залишковими озерами, високими мінеральними грядами і островами-останцями, покритими віковічними лісами. Ольманський болотний масив включає в себе ряд невеликих старичних озер, розташованих в заплаві р. Льви і Ствіги. До позапойменних відносяться два озера – Велике і Мале Засоминне.

До озера Велике Засоминне – найбільшого природного водоймища району – учасники походу йдуть у високих чоботях по старовинній гаті. По самому озеру можна пересуватися на дерев'яних човнах. Перебуваючи на озері і посеред болота, екскурсанти вивчають флору і фауну. Маршрут передбачає елементи екстріму, які полягають у проходженні ділянки болота протяжністю 1,3 км. Відвідавши болото і озеро, туристи повертаються в с. Кошара, де на березі р. Льва облаштоване місце відпочинку, а в самому селі Кошара мається агросадиба «Льва», в якій можна розміститися на нічліг.

Для інформації: крім необхідного туристського спорядження учасники повинні мати гумові чоботи. Працівник ДПУ супроводжує групу протягом всього маршруту. Харчування – самостійно або за попередньою домовленістю організовує ДПУ.

ДжерелаПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

  1. «Жемчужины Беларуси. Столинский район», стр. 10, «Плутос- инфо», 2007 г.
  2. Акт о производстве осмотра кладбищ, где производился расстрел граждан СССР Столинского района Пинской области БССР немецкими извергами // Филиал Госархива Брестской области в г. Пинске. – Ф. 118. – Оп. 1. – Д. 1. – Л. 22.
  3. Басін, Я.З. Іўдаізм / Я.З. Басін // Рэлігія і царква на Беларусі: энцыкл даведн. / Я.З. Басін, Ю.В. Бажэнаў. – Мінск, 2001. – С. 134-136.
  4. Выборы кагальных и раввина в м.Столин (1817 г.) // НИАБ в Минске. – Ф. 299. – Оп. 2. – Д. 449.
  5. Дело о назначении Сегел Г. агентом Русского Северо-Западного Пароходства в мест. Столин Пинского уезда // НИАБ в г. Минске. Ф. 295. – Оп. 1. – Д. 8363.
  6. Дело о проведении дознания об авторе Столинского анонимного объявления, расклеенного в Столине об изгнании евреев из волости // НИАБ в г. Минске. Ф. 295. – Оп. 1. – Д. 3741.
  7. Дело о расследовании причин отдачи мещанину Найдичу утверждённого за купцом Л. Айзенбергом содержания коробочного сбора в мест. Столин Пинского уезда // НИАБ в г. Минске. Ф. 299. – Оп. 2. – Д. 32510
  8. Дело по жалобе пинского купца Айзенберга на отдачу мещанину Найдичу в откупное содержание коробочных сборов в местечке Столин Пинского уезда // НИАБ в г. Минске. Ф. 299. – Оп. 2. – Д. 2832.
  9. Древняя земля на берегу Горыни: Столинский район / [автор текста Н. В. Суслова. - Минск: Рифтур, 2013. - [44] с.
  10. Записки западнобелорусского полешука / Ф. И. Вечорко. - Пинск: ПолесГУ, 2012. – 221 с.
  11. Исторический сайт Столина [электронный ресурс] / Режим доступа: http://stolin.ucoz.ru/. - Дата доступа: 17.05.2014
  12. История – Еврейское общество – Столин [электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.sztetl.org.pl/ru/article/stolin/5,-/?print=1. – Дата доступа: 17.05.2014
  13. Карлин, хасидская династия [электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.eleven.co.il/article/11981. – Дата доступа: 20.05.2014.
  14. Количество синагог и молитвенных домов (1865 г.) // ЛГИА. – Ф. 378. – Общий отдел. 1865 г. – Д. 1769.
  15. Локотко, А.И. Архитектура европейских синагог / А.И.Локотко. – Мн.: Ураждай, 2002. – 156 с.
  16. О городе Столине [электронный ресурс] / Режим доступа: http://stolin.org/gorod. – Дата доступа: 20/06/2014
  17. Памяць: Столін. р-н: Гіст.-дак. хронікі гарадоў і р-наў Беларусі / [Уклад. Ю.С.Юркевіч. - Мн.: БЕЛТА, 2003. - 635 с
  18. Смиловицкий, Л. Евреи в Турове: история местечка Мозырского Полесья / Леонид Смиловицкий. – Иерусалим, 2008. – 798 с.
  19. Список немецко-фашистских преступников и их пособников, совершивших злодеяния на временно оккупированной территории СССР. Столинский р-н., Пинской области // Филиал Госархива Брестской области в г. Пинске. – Ф. 118. – Оп. 1. – Д. 7. – Л. 9-10.
  20. Столин [электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.jewage.org/wiki/he/Profile:Stolin_Belarus&article=Encyclopedia:Столин. – Дата доступа: 15.05.2014.
  21. Столин. Первый Столинский портал [электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.stolin.biz/info_hist.htm. – Дата доступа: 20.06.2014.
  22. Столин. Старый план города [электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.karty.by/2012/01/13/stolin-old-map/. – Дата доступа: 20.05.2014.
  23. Столинское еврейское общество «Мост» [электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.stolinmost.narod.ru//. – Дата доступа: 15.05.2014.
  24. Уничтожение евреев в период Холокоста // НАРБ. – Ф. 845. – Оп. 1. – Д. 13.
  25. Штампфер, Ш. Дифференциация по половому признаку и женское еврейское образование в Восточной Европе в ХІХ в. / Ш. Штампфер // Еврейское образование. – 2001. - №2. – С. 119-146.
  26. Stępniewska-Holzer, B. Zydzi na Białorusi: Studium z dziejów strefy osiedlenia w 1 pol. XIX w. / B. Stępniewska-Holzer. – Warszawa: Wyd-wo UW, 2013. – 230 s.

 

 

ДОДАТОК АПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Таблица 1

Опись оседлости евреев в местечке Столин по инвентарю 1836 г.

 

  1. Лейба Макарович Френкель
  2. Файвель Портной
  3. Шлёма Фурман
  4. Мовша Лапицкий
  5. Хаим Деревенько
  6. Мовша Деревенько
  7. Лейзер Носанович
  8. Мовша Меерович Кутальчук
  9. Айцик Портной
  10. Гиримь Загарлиматр
  11. Гиримь Борухович Лапецкий
  12. Лейшер Лейбович Коваль
  13. Мапирь Шкляр
  14. Абрам Котляр
  15. Гейнох Лейб Фурман
  16. Янкель Меерович Кутан???
  17. Янкель Лейб… Кравец
  18. Шлёмова Ялпюкова (вдова)
  19. Давид Мовша Лейбович Кравец
  20. Шлеома Арон Абрамович Конюх
  21. Гриц Гиртович Бакаляр
  22. Мовша Меерович …
  23. Овсей Елиевич Зайдман
  24. Арон Боршевич Фурман
  25. Гошпиталь Еврейский
  26. Бурко Вигрицкий
  27. Бонтьямин Евнович
  28. Янекль Шендрович Буличцкий
  29. Ицко Евнович
  30. Мойша Гарпович
  31. Овсей Топальчик
  32. … Бурилович Рубинтрейк
  33. Мовша Юдкович Варпин
  34. Мендель Марович Фрикель
  35. Ицко Гончарь
  36. Буркевич Фурман
  37. Лейба …
  38. Меер Яйнек Кушнер
  39. Янкель Скаровичь Тураснич
  40. Шлеома Ицкович Либерман
  41. Шендерова Мопенгукова
  42. Янкель Нисенович Гетик
  43. Иосель Резник
  44. Пляц Рабиновский
  45. Мовша Шлеомович Кушнир
  46. Лейкер Янкенович Геер
  47. Герт Сромович Белогуский
  48. Абрам Ицкан Фиалко
  49. Янкель Ицкович Крикун
  50. Мовша Емович Глинский
  51. Авремель Янкелевич
  52. … Мордухович Резник
  53. Янкель Ноткович цирюльник
  54. Давид Кутальчук
  55. Ицко Сромович Коваль
  56. Арон Мендемович Викаровицкий
  57. Абрам Лейбович
  58. Нило Гиртович Коваль
  59. Лейба Евнович Городенский
  60. Лейшерова (вдова)
  61. Авремель Давидович
  62. Мовша Шевемович Переброцкий
  63. Меер Якнюк
  64. Арон Деревенский
  65. Невах Абрамович Винник
  66. Мовша Лейбович Кравец
  67. Тевя Голодюкова
  68. Иосип Зеленкевич

 

ДОДАТОК БПряме посилання до цього абзацуПовернутися до змістуПовернутися до змісту

Таблица 2

Список евреев платящих за свои лавки помещику графу Александру Солтану, по инвентарю 1836г.

  1. Мовша Янкель Лейбович
  2. Луцкий Полка
  3. Мардух Меер Френкель
  4. Хетца вдова
  5. Вейвель Об...
  6. Борух Гири...
  7. Ханкель Перлович
  8. Ела Лемствицкий
  9. Накша... Столинский
  10. Давид Тыльчин

 

Таблица 3

Фамилии евреев проживавших в городе Столин перед началом ВОв, согласно сведениям районной газеты «Крестьянская правда» за 1939-1941 гг.

 

Фамилия, имя, отчество Должность  
1.  В. Маерович    
2.  Мильман  Мастер Столинской школы ФЗО  М
3.  Маршалок  Инспектор  
4.  Шляфер   Инспектор  
5.  Элиас Н.  Пионервожатая русской неполной-средней школы города Столин  Ж
6.  Розенблюм  Мастер сплавного участка  М
7.  Шпетрик  Руководитель хорового кружка русской неполной-средней школы города Столин  Ж
8.  Лехт Пётр Давидович, 1914 г.р.  Секретарь райкома комсомола  М
9.  Дейкун     
10.  Шпот Карп Белоушский сельсовет    
11.  Клейман Менахем Сруль-Лейбович  Столяр фабрики кухонной мебели города Столин  М
12.  Вюнинский Лейзер Санович  Столяр фабрики кухонной мебели города Столин  М
13.  Гольцман Вигдор Шлеймович  Столяр фабрики кухонной мебели города Столин  М
14.  Фишман  Работник сберегательной кассы  
15.  Мейделев Лейзер Хаимович  Учащийся ФЗО  М
16.  Бутенский Борух  Работник мебельной фабрики  М
17.  Дейкун Иван Львович, 1903 г.р  Председатель районной плановой комиссии, секретарь первичной парторганизации  М
18.  Мойссеевич Григорий Корнеевич 1893  Председатель Стружского сельсовета  М
19.  Каган Шлема Абрамович, 1912 г.р.  Директор лесозавода города Столин  М
20.  Вольфман Эля Хаимович, 1904 г.р.  Секретарь Столинского РКП(б)  М
21.  Сакович     
22.  Ротер  Врач столинской больницы  
23.  Бурман Л.И.  Председатель заводского комитета  
24.  Левин Шахна Аншелевич, 1909 г.р.    М
25.  Акерман Мовша Меерович, 1909 г.р.  Член портяжной артели новая жизнь  М
26.  Глейберман Малка Нохимовна, 1903 г.р.  Зав. Культмагом  Ж
27.  Бурман Лейзер Ицкович, 1906 г.р.  Рабочий мебельной фабрики М 
28.  Геер Вольф Меерович, 1908 г.р  Врач столинской больницы  М
29.  Молочник Лев Вельвелевич, 1914 г.р.  Директор мебельной фабрики «Освобождение»  М
30.  Трибух Абрам Мовшевич, 1890г.р.  Председатель сапожной артели «Кооперпуть»  М
31.  Бутенский Т.Х.  Работник мебельной фабрики  М
32.  Шер Х.  Ученица  Ж
33.  Бутенский И.  Кузнец столинского лесопильного завода №1  М
34.  Герман   Председатель горсовета  
35. Ваксбаум  Зав. Столовой №1  
36.  Шмуц Г. Официантка столовой №1  Ж
37.  Перлов  Бригадир на мебельной фабрике  М
38.  Швец Файвель  Работник мебельной фабрики  М
39.  Мучник Ошер  Работник мебельной фабрики  М
40.  Хоина Ш.  Мастер цеха производства часов при столинском лесозаводе  Ж
41.  Фурман С.    
42.  Глазман Михаил  Учащийся ФЗО  М
43.  Кутальчук Мордух  Учащийся ФЗО  М
44.  Фурман Гирш  Учащийся ФЗО  М
45.  Гольцман Моталь  Работник мебельной фабрики  М
46.  Либерман Я. Работник мебельной фабрики  
47.  Либерман  Телефонистка столинской конторы связи  Ж
48.  Гольфман Ш.  Учащийся ФЗО  М
49.  Фарбман  Председатель райпотребсоюза  М
50.  Глюксман     М
51.  Шклявер Ю.  Заведующий артели «Кооперпуть»  
52.  Гловберман   Страховой инспектор столинского района  
53.  Падвидельский Леон  Учащийся ФЗО  М
54.  Нанек Иван  Учащийся ФЗО  М
55.  Глейберман   Начальник строй бригады на возведении завода огнеупорного кирпича  М
56.  Гольцман Ю.А.  Плотник рабочий строй бригады на возведении завода огнеупорного кирпича  М
57.  Фридман И.С.  Плотник рабочий строй бригады на возведении завода огнеупорного кирпича  М
58.  Грайвер А.    
59.  Трибух  Заведующий артели «Кооперпуть»  
60.  Шандорович   Культработник артели «Кооперпуть»  
61.  Глюкоман Г.  Служащий столинского отделения госбанка  
62.  Шолам Бутенский  Рабочий мебельной фабрики «Освобождение» М 
63.  Ротфельд  Директор лесозаводов №1 и №2 в Горыни  М
64.  Вакс М.  Рабочий артели «Пищевик»  
65.  Молочник Якер  Пионер  М
66.  Васерман  Рабочий сапожной артели «Кооперпуть»  М
67.  Гольдберг   Плановик столинского райпотребсоюза  М
68.  Фарбман  Председатель столинского райпотребсоюза  М
69.  Зингер   Заведующий роддомом  М
70.  Геберштейн  Служащий райпотребсоюза  М
71.  Гольцман Р.  Работник мебельной фабрики  М
72.  Меламед И.  Работник лесозавода «Горынь»  М
73.  Рамбельский В.  Работник лесозавода «Горынь»  М
74.  Рубан   Пропагандист РК КП(б)Б  М
75.  Боба Кароль  Рабочий строй бригады на возведении завода огнеупорного кирпича  М
76.  Бобо Бронислав  Рабочий строй бригады на возведении завода огнеупорного кирпича  М
77.  Высоцкий Берка  Директор завода №3и №4 по производству кирпича М 
78.  Фагельш А.    
79.  Глейзерман М.    
80.  Адонайло Р.    
81.  Рехтман Х.  Работник мебельной фабрики  М
82.  Кацман  Старший мастер мебельной фабрики  М
83.  Яскулка А.  Рабочий кузнечного цеха  М
84.  Будомский С.  Рабочий кузнечного цеха  М
85.  Бутенский И.  Рабочий кузнечного цеха  М
86.  Тобияш А.  Рабочий кузнечного цеха  М
87.  Гоберштейн    
88.  Мойсиевич Григорий    М
89.  Фогель     
90.  Конович    
91.  Дейлид Иван Адамович  Призывник  М
92.  Литвин Эля    
93.  Свистун Лейзер    
94.  Гампель Н.  кузнец кузнечного цеха  М
95.  Сукеник Г.  кузнец кузнечного цеха  М
96.  Яскука З.  Слесарь кузнечного цеха  М
97.  Каган Ш.  Рабочий кузнечного цеха  М
98.  Малава   Секретарь первичных организаций торгово-заготовительных работников  М
99.  Фельдман  Учащийся ФЗО   М
100  Моторин Самсон  Рабочий столинской типографии, бывший её владелец  М

 

 

Автори: Маргарита Коженєвська і Тамара Вершицька

Мапа

Рекомендоване

Фотографії

Ключові слова